Судова практика
Факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, який загинув, може встановлюватися в порядку окремого провадження
11 лютого 2026 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 308/17634/23 вирішила питання, чи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства вимога про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги.
Особа звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування її доньки на утриманні свого дідуся (батька заявниці), який загинув при виконанні обов’язків військової служби, для отримання передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Ухвалою міськрайонного суду у задоволенні заяви відмовлено з тих мотивів, що заявниця не довела факт перебування малолітньої на повному утриманні дідуся та одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом для існування.
Апеляційний суд ухвалу скасував, а заяву залишив без розгляду у зв’язку з тим, що заява про встановлення факту перебування на утриманні не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки його встановлення пов’язане з наступним вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, який підлягає розгляду судом у порядку позовного провадження.
Розглянувши касаційну скаргу заявниці, Велика Палата вказала, що при розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені ч. 1 ст. 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов’язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб’єктний склад, Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.
Отже, в розумінні ст. 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України
Суд врахував, що встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України; для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № 975, № 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця.
У таких справах спір може виникнути лише між суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.
Отже, Велика Палата постановила, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви про встановлення факту перебування особи на утриманні, скаргу задовольнила частково, постанову апеляційного суду скасувала, а справу направила до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 20 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
