Судова практика
ТЦК та СП мають право на апеляційне оскарження рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини
1 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 725/5985/25 залишив без задоволення касаційну скаргу чоловіка, який просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітню дочку.
Чоловік у позові про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітньої дочки посилався на те, що вона проживає і залишиться проживати разом із ним після розірвання шлюбу, що погоджено між ним і дружиною.
Рішенням районного суду позов задоволено з тих мотивів, що обставини самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.
Рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку ТЦК та СП як особою, яка не брала участі у розгляді справи, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.
Читайте також: Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою задля отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, у задоволенні вказаної вимоги відмовлено, оскільки позивач не довів факт самостійного виховання та утримання малолітньої дочки. Надані ним докази свідчать лише про проживання дитини разом із батьком, що не заперечується сторонами. У матеріалах справи відсутні докази ухилення матері від участі у вихованні дитини.
Апеляційний суд зробив висновок про те, що позов має штучний характер, поданий з метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно прийняв апеляційну скаргу ТЦК та СП, адже судове рішення у цій праві не впливає на права, обов’язки та інтереси заявника апеляційної скарги.
Верховний Суд вказав, що хоча ТЦК та СП не є учасником сімейних відносин. Водночас територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов’язку громадянами України (ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Читайте також: Районні ТЦК та СП не мають статусу юридичних осіб, тому цивільні справи, в яких вони є відповідачами, не підлягають розгляду
Встановивши, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини пред’явлений військовозобов’язаним у період дії воєнного стану та загальної мобілізації, а тому може призвести до виникнення або підтвердження підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (що входить до компетенції ТЦК та СП) та/або звільнення з військової служби, що перебуває у сфері виконання конституційного обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, тобто стосується інтересів держави, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що ТЦК та СП як орган військового управління, що забезпечує виконання військового обов’язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, є особою, яка має право апеляційного оскарження рішення районного суду у цій справі.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо права військової частини на оскарження судового рішення, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини військовослужбовцем, викладеними у постановах: від 13 березня 2024 р. у справі № 495/2284/23, від 22 січня 2025 р. у справі № 495/432/23, від 19 листопада 2025 р. у справі № 725/158/25, від 24 грудня 2025 р. у справі № 725/2192/25.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погодилася з висновками апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах саме ТЦК та СП наділений повноваженнями із забезпечення виконання позивачем військового обов’язку.
Рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини його батьком, який є військовозобов’язаним, що надає йому право на звільнення з військової служби (ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
При цьому позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що він є військовозобов’язаним, а також підтвердив факт його перебування на обліку у ТЦК та СП.
Отже, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки, що рішенням суду першої інстанції у цій справі порушено права та інтереси держави, в інтересах якої може виступати, зокрема ТЦК та СП.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 р. у справі № 725/6080/25.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
