Судова практика
Визнання «днр» і «лнр» утворює склад посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело тяжких наслідків
2 квітня 2026 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 607/6413/23 погодився з висновками судів про те, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину доведена поза розумним сумнівом.
Депутат державної думи федеральних зборів російської федерації підтримав постанову із зверненням до президента російської федерації з проханням розглянути питання про визнання російською федерацією самопроголошених донецької та луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також підтримав ратифікацію договорів про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між російською федерацією і так званими «днр» і «лнр».
Читайте також: Зайняття посади голови суду на тимчасово окупованій території АР Крим свідчить про прямий умисел вчинення колабораційної діяльності
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, його було засуджено за ч. 3 ст. 110 КК України.
Захисник засудженого у касаційній скарзі твердив, що в основу вироку покладено недопустимі докази, а саме відеоматеріали та письмові докази, які зібрані у непроцесуальний спосіб, шляхом здійснення копій з мережі Інтернет.
Верховний Суд вказав, що суди достовірно встановили, що обвинувачений на засіданні держдуми рф спільно з іншими депутатами проголосував «за» ратифікацію договорів «про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і «днр» та «лнр». Визнання інших державних утворень, так званих «днр» та «лнр», у межах міжнародно визнаних кордонів України, є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.
Внаслідок ратифікації держдумою рф договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, під приводом допомоги так званим «днр» і «лнр», рф здійснила повномасштабне військове вторгнення на територію України, де розпочала бойові дії, з метою зміни меж території та державного кордону України.
Читайте також: Покарання не лише для путіна: як Україна має змінити систему розслідування воєнних злочинів?
Факт того, що всі представники влади рф усвідомлюють та розуміють, що Україна є суверенною державою з міжнародно визнаними кордонами, підтверджений фактом ратифікації рф 22 квітня 2004 р. Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р., яким визнано та демарковано кордон між Україною та рф.
Обвинувачений, будучи депутатом державної думи федеральних зборів рф, достовірно знав про укладення такого договору державою, представником влади якої він є, тобто рф, а отже розумів незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України. Водночас, вказані дії стали можливими завдяки спільним злочинним діям (рішенням) депутатів державної думи рф, до складу яких входить обвинувачений, та які процедурно приймаються за наявності ряду умов (наявності кворуму та інше).
У контексті викладеного колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 110 КК України, доведена поза розумним сумнівом, який будучи представником влади рф, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
