Наявність затвердженого проєкту та поданої декларації про завершення будівництва на земельній ділянці, частина якої не була відведена, не свідчать про відсутність складу самовільного будівництва

25 травня 2026 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати ККС ВС у справі № 581/871/23 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який доводив, що в діях засудженої не було мотиву вчиняти самовільне будівництво.

За матеріалами провадження обвинувачена шляхом залучення випадкових робітників, яких не ставила до відома про свої наміри, побудувала на належній їй земельній ділянці, площею 0,1497 га, торговельне приміщення, загальною площею 719,7 кв. м. Однак частина побудованої нежитлової будівлі (площею 0,0060 га) розташована поза межами належної їй земельної ділянки та знаходиться в межах прибережної захисної смуги (водоохоронної зони) на самовільно зайнятій суміжній земельній ділянці, що належить територіальній громаді.

Читайте також: Для наявності складу кримінального правопорушення самовільного зайняття земельної ділянки достатньо факту зайняття такої ділянки в зоні особливого режиму використання земель

Суди визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 4 ст. 197-1 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що оскільки побудовані підзахисною торговельні приміщення повністю відповідали проектній документації на будівництво, а прийнята декларація про завершення будівництва не містила зауважень контролюючих органів, то у її діях відсутня об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК. Стверджував, що обвинувачена не володіла інформацією про те, що придбаний нею житловий будинок та земельна ділянка знаходяться в межах водоохоронних зон чи захисних смуг.

Колегія суддів ККС вказала, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, є право власності на землю, водночас обов’язковим додатковим об’єктом – є порядок будівництва будівель чи споруд. Вказаний порядок мав би визнаватись основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, якби у цій нормі фігурувало лише самовільне будівництво не у зв’язку із самовільним зайняттям земельної ділянки. Проте відповідно до чинної редакція ст. 197-1 КК ключовим є самовільне зайняття земельної ділянки. Самовільне будівництво нерозривно пов’язане з порушенням прав на землю і свідчить про більшу небезпеку діяння, караного за ч. 4 ст. 197-1 КК, адже особа, яка його вчиняє, ставить себе на місце власника (землекористувача), реалізуючи право останнього на забудову земельної ділянки.

Читайте також: Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці є закінченим складом злочину з початку ведення самовільного будівництва

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту вказаної норми цивільного законодавства вбачається, що законодавець встановлює три самостійні підстави уважати будівництво самочинним:

1) нерухоме майно збудовано або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) будівництво вчиняється (вчинялося) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;

3) нерухоме майно будується (побудовано) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто для того, аби будівництво було самочинним достатньо однієї з цих трьох умов.

За таких обставин, побудовані обвинуваченою торговельні приміщення, хоч і здійснювалися на підставі відповідних дозвільних документів і судами не було встановлено порушень нею будівельних норм і правил, однак частина вказаних приміщень була споруджена на земельній ділянці прибережної захисної смуги, яка не належала обвинуваченій і не була відведена їй для цієї мети, що і охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 197-1 КК.

Читайте також: Знесення самочинно зведеного об’єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі інші передбачені законодавством заходи

Порядок ведення будівництва є додатковим об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, тому сама по собі наявність затвердженого проекту та подана до контролюючих органів декларація про завершення будівництва не свідчить про відсутність у діях обвинуваченої об’єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, оскільки її дії були направленні саме на самовільне зайняття чужої земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, шляхом самовільного будівництва на ній, і зазначені дії є посяганням на основний безпосередній об’єкт – право власності на землю.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме обвинувачена та під її контролем було здійснено будівництво торговельних приміщень за межами належної їй земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р. Хорол, а проект будівництва та технічний паспорт на будівлю розроблялися саме на замовлення останньої та вочевидь за заявленими нею параметрами. Саме обвинувачена, як власник земельної ділянки, була відповідальна за збереження межових знаків належної їй землі, генеральним підрядником будівництва та відповідальною за основні його процеси, у тому числі формування фундаменту та стін майбутньої будівлі. 

Тому Верховний Суд залишив судові рішення без змін, а касаційну скаргу захисника  – без задоволення.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути