Добровольці ТРО не є військовослужбовцями, тому за ними зберігається місце роботи та середній заробіток на час виконання обов’язків у добровольчих формуваннях

27 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 320/11927/22 відмовив у задоволенні касаційної скарги АРМА, залишивши в силі рішення щодо визнання протиправним наказу про позбавлення працівниці середнього заробітку на час її служби в добровольчому формуванні ТРО.

Працівницю АРМА, яка уклала контракт добровольця ТРО, було звільнено від роботи зі збереженням посади та середнього заробітку. Через внесені Законом № 2352-IX зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП щодо скасування виплати середнього заробітку мобілізованим військовослужбовцям, АРМА наказом припинило їй такі виплати, прирівнявши добровольця ТРО до військовослужбовця.

Читайте також: Незаконним є звільнення працівника, що вступив до добровольчого формування територіальної громади, без відібрання пояснення причин відсутності на роботі

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали цей наказ протиправним.

Верховний Суд погодився з таким підходом, розмежувавши статуси: добровольці Сил ТРО ЗСУ не є військовослужбовцями у розумінні Закону № 2232-XII, а є цивільними особами у складі воєнізованого підрозділу. Вони відрізняються від військовослужбовців статусом, вимогами, характером і умовами вступу, проходження та звільнення зі служби, оскільки укладають окремий контракт добровольця, який не звільняє від обов’язку військової служби.

Ураховуючи, що позивачка не підпадає під дію норм ч. 3 ст. 119 КЗпП (яка стосується саме мобілізованих військовослужбовців), Суд визнав застосовною ч. 1 ст. 119 КЗпП, яка гарантує збереження місця роботи й середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов’язків, і жодних змін не зазнала.

Читайте також: Добровольці. Чому влада не шанує українських патріотів, які самі пішли захищати рідну землю?

Відповідаючи на довід АРМА про поширення на добровольців усіх пільг військовослужбовців за ст. 24 Закону № 1702-IX, Суд сформулював висновок: ураховуючи те, що члени добровольчих формувань територіальних громад не проходять військову службу, не займають військових посад та не мають військових звань, вони не можуть претендувати на отримання грошового забезпечення, визначеного Законом № 2011-XII, — оскільки грошове забезпечення за цим Законом прямо прив’язане саме до посади, військового звання та умов проходження військової служби, які у добровольця відсутні.

Суд додав, що законодавець вилучив гарантію середнього заробітку (ч. 3 ст. 119 КЗпП) лише у мобілізованих військовослужбовців, щоб уникнути подвійного фінансування: з бюджету та від роботодавця. На добровольців, які не отримують держзабезпечення, це обмеження не поширюється.

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд залишив касаційну скаргу АРМА без задоволення, а судові рішення – без змін.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути