Призупинення трудового договору з учителем на тимчасово окупованій території є правомірним, якщо роботодавець не може гарантувати безпеку дистанційної роботи

8 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/21297/24 задовольнив касаційну скаргу закладу освіти на рішення про поновлення вчителя на роботі.

Учитель-методист залишився на тимчасово окупованій території в Херсонській області та продовжував дистанційно виконувати роботу. Наказом від 1 вересня 2023 р. заклад освіти призупинив дію трудового договору з ним на підставі ст. 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пославшись на неможливість гарантувати безпеку працівника та ризики, пов’язані з переслідуванням окупаційною владою. 

Читайте також: Наявність у позивача житла на тимчасово окупованій території не могла бути умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії мораторію, встановленого Законом № 1304-VII

Розглянувши позов учителя, суд першої інстанції визнав наказ правомірним. Апеляційний суд скасував рішення, вважаючи призупинення дискримінаційним і невмотивованим.

Верховний Суд із посиланням на попередню практику ВС (зокрема, справи № 161/7449/22, № 465/3919/22) роз’яснив межі права роботодавця на призупинення трудового договору, вказавши, що для застосування цієї норми роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу… якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об’єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо, щодо обов’язку відповідача довести неможливість надання та виконання роботи.

Читайте також: Відсутність законодавчого визначення терміна «глорифікація» не впливає на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за виправдовування збройної агресії рф та глорифікацію її учасників

Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача правових підстав для призупинення трудового договору, оскільки заклад освіти був переміщений на підконтрольну Україні територію, а позивач залишився на окупованій території з обмеженим доступом до засобів зв’язку, а тому забезпечення належних умов праці та безпеки позивача під час здійснення ним трудової функції на окупованій території було об’єктивно неможливим.

Суд також вказав на істотне процесуальне порушення апеляційного суду, який був не вправі виходити за межі позовних вимог з власної ініціативи відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК. Позовна вимога була сформульована як «поновити на роботі шляхом поновлення дії трудового договору», однак апеляційний суд задовольнив її, фактично визнавши незаконним і скасувавши наказ про призупинення дії трудового договору – вимогу, яку позивач не заявляв.

Отже, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволення позову про поновлення на роботі.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути