Судова практика
Рішення АМКУ про незупинення дії основного рішення щодо притягнення до відповідальності не може бути окремим об’єктом судового розгляду
Оскарження рішень АМКУ про відмову в зупиненні дії рішень щодо притягнення до відповідальності: вимога про визнання такого рішення недійсним має розглядатися виключно в межах основного провадження про оскарження рішення по суті порушення
22 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 910/14711/25 задовольнив касаційну скаргу АМКУ на постанову апеляційного суду, якою матеріали справи про визнання рішення АМКУ № 697-р недійсним передав для продовження розгляду до суду першої інстанції.
АМКУ прийняв рішення № 370-р щодо порушення економічної конкуренції. Рішенням АМКУ № 697-р, прийнятим за ч. 1 ст. 48 Закону № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», визнано рішення № 370-р таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з порушенням судом провадження у справі про визнання його недійсним.
Товариство оскаржило це рішення АМКУ № 697-р. у судовому порядку.
Читайте також: В основу рішення АМКУ не може бути покладено висновки з інших справ, у яких сторона спору не брала участі
Суд першої інстанції закрив провадження у справі через відсутність підстав для самостійного судового розгляду вимоги про визнання недійсним рішення АМКУ щодо незупинення дії основного рішення.
Натомість апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасував, матеріали справи передав для продовження розгляду до суду першої інстанції та зазначив, що підстави для закриття провадження за ст. 231 ГПК відсутні.
У касаційній скарзі відповідач стверджував, що оскарження спірного рішення за загальними правилами ГПК є неефективним через надмірну тривалість процесу. Крім того, апеляційний суд не врахував різниці між предметом спору та предметом позову.
Верховний Суд розмежував поняття «зупинення дії» та «зупинення виконання» рішення АМКУ як нетотожні та на основі аналізу ст.ст. 48, 56, 60 Закону № 2210-III підтвердив, що вони відрізняються за правовою суттю та наслідками.
Суд застосував сталу позицію, за якою акт суб’єкта владних повноважень, що не породжує самостійних правових наслідків та не порушує прав позивача поза межами основного матеріального правовідношення, не може бути окремим об’єктом судового захисту.
Рішення АМКУ про незупинення дії свого попереднього рішення не створює для Товариства нових зобов’язань, а лише відновлює строки сплати штрафу та дію раніше встановлених обов’язків.
Верховний Суд наголосив, що штучне розділення одного конфлікту (правомірність штрафу АМКУ) на кілька позовних проваджень (окремо щодо штрафу, окремо щодо процедурного рішення про незупинення) прямо суперечить принципу процесуальної економії.
Законність спірного рішення АМКУ суд оцінює виключно в межах позову про визнання недійсним основного рішення АМКУ (зокрема, через розгляд заяви про зупинення його дії). Тому вимогу про визнання недійсним рішення про незупинення не можна висувати як окрему позовну вимогу.
Отже, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
