Судова практика
Фонд гарантування вкладів під час ліквідації банку здійснює управління, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи
Спір про відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і посадовими особами банку підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
31 жовтня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 757/75148/17-ц (провадження № 14-404цс18) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 29 осіб, третя особа – ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» (ПАТ «АКБ БАНК»), про відшкодування шкоди, розглянула касаційну скаргу фізичної особи на постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2018 р.
Фонд звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути солідарно з відповідачів заподіяну третій особі шкоду у розмірі 841 122 515,59 грн, мотивуючи свою вимогу тим, що 30 травня 2014 р. Правління Національного банку України (далі – НБУ) прийняло постанову, якою віднесло третю особу до категорії неплатоспроможних банків. Того ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію, банківська ліцензія третьої особи відкликана та розпочата процедура ліквідації.
Під час здійснення ліквідації Фонд встановив, що розмір зобов’язань третьої особи складає 980 769 875,30 грн (рішення виконавчої дирекції Фонду №250/14 від 1 грудня 2014 р.), тому у позові вказував, що до недостатності майна третьої особи та перевищення зобов’язань над активами призвели дії пов’язаних з банком осіб, зокрема, його посадових осіб – відповідачів, які не виконали покладених на них функцій з управління ризиками, контролю та моніторингу всіх видів загроз за усіма напрямами діяльності третьої особи, а своїми діями з виведення коштів з третьої особи на рахунки інших компаній сприяли настанню цих загроз, чим спричинили збитки третій особі та її кредиторам.
4 січня 2018 р. Печерський районний суд м. Києва відмовив у відкритті провадження, обґрунтувавши, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
20 лютого 2018 р. апеляційний суд ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду, вмотивувавши свою постанову тим, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах. Апеляційний суд вважав, що Фонд у цій справі не представляє інтереси власника, учасника або акціонера третьої особи. На думку цього суду, не переконавшись, що відповідачі є посадовими особами третьої особи або колишніми посадовими особами банку, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позов має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Один з відповідачів подав касаційну скаргу, в якій з посиланням ч. 11 ст. 40 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якою передбачено, що відповідальність перед банком за збитки, завдані діями (бездіяльністю), несуть керівники банку, обґрунтовував, що спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.
За результатами розгляду Велика Палата прийняла постанову, в якій зазначила, що оскільки Фонд на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку про відшкодування заподіяної третій особі шкоди має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Окрім того, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а також господарські операції банку, що відповідає завданню господарського судочинства.
З огляду на вказане Велика Палата не погодилася з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для розгляду справи за правилами цивільного судочинства. Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року можна ознайомитися за посиланням