Судова практика
Для встановлення предмета спору щодо оплати водопостачання важливо, для чого воно здійснювалося і за якими тарифами оплачувалося
Спори про стягнення плати за послуги водопостачання з фізичної особи – підприємця у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності розглядаються в порядку господарського судочинства, попри те, що договір підписаний фізичною особою
14 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 335/11807/16-ц (провадження № 14-398цс18) за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ФОП про стягнення плати за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування, розглянула касаційну скаргу позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2017 р. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 р.
За матеріалами справи, 27 жовтня 2016 р. позивач уклав з відповідачем договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації. Зі договором позивач надає відповідні послуги відповідачу в аптечному кіоску, де встановлений прилад обліку води.
8 листопада 2013 р. інженер-інспектор позивача під час обстеження виявив, що строк державної повірки приладу обліку води сплив, і він експлуатується з порушенням, а відповідно до договору при експлуатації приладів обліку води із порушенням водопостачання вважається безобліковим, а витрати води у такому разі розраховуються, починаючи з дня виписки останнього акта.
15 листопада 2013 р. інженер-інспектор позивача склав акт технічного обстеження й акт-рахунок, якими зробив розрахунок обсягу використаної відповідачем води за період безоблікового користування (з 18 вересня 2013 року по 21 жовтня 2013 року) та визначив відповідну суму до оплати. Позивач стверджував, що відповідач з актами ознайомлений, від їх підписання відмовився, а надані послуги не оплатив. Тому позивач звернувся до суду за стягненням оплати.
16 січня 2017 р. районний суд закрив провадження у справі, вмотивувавши своє рішення тим, що відповідач є фізичною особою – підприємцем, і оплату за договором проводив як суб’єкт господарювання, а умови договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, підтверджували те, що він укладений саме з фізичною особою-підприємцем. Тому суд першої інстанції вважав, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції і наголосив, що хоча у договорі і не зазначено, що його стороною є відповідач як суб’єкт підприємницької діяльності, але тарифи на водопостачання у цьому договорі розраховані саме як для суб’єкта господарювання. Крім того, оплата за договором приймалася від відповідача як фізичної особи-підприємця, а приміщення, в яке здійснюється водопостачання, використовується відповідачем як аптечний кіоск для здійснення підприємницької діяльності.
Позивач звернувся до касаційного суду і наполягав, що відповідач уклав договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації саме як фізична особа, а статус фізичної особи-підприємця не позбавляє права на укладення договору фізичною особою. Тому, на думку позивача, справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
За результатами розгляду Велика Палата прийняла дійшла висновку, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності плати за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування.
Відносини між учасниками спору врегульовані договором. Суди першої й апеляційної інстанцій, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановили, що відповідач є фізичною особою – підприємцем і здійснює господарську діяльність у приміщенні аптечного кіоску, в якому позивач надавав послуги згідно з договором; тарифи на водопостачання у договорі були розраховані позивачем для суб’єкта господарювання; відповідач вносив оплату на виконання умов договору як фізична особа – підприємець, а позивач її приймав.
З огляду на це суди дійшли висновку про наявність щодо спору юрисдикції господарського суду, і Велика Палата Верховного Суду визнала такі рішення судів обґрунтованими.
У касаційній скарзі позивач вказав на те, що договір був укладений з відповідачем як фізичною особою. Проте позивач не спростував того факту, що договір укладався з метою постачання води для господарської діяльності відповідача в аптечному кіоску за відповідними тарифами. За цими тарифами, як цілком обґрунтовано встановили суди, закриваючи провадження у справі, відповідач вносила оплату як фізична особа – підприємець.
Рішення в ЄДРСР
