Чому треба скасувати деякі норми Виборчого кодексу

Микола КАТЕРИНЧУК, адвокат, засновник і юридичний радник
юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери»,
кандидат юридичних наук

Деякі норми кодексу фактично унеможливлюють вихід на політичну арену нових партій, знижують політичну конкуренцію, якісну зміну політичних еліт, інтерес громадян до політичного життя в країні загалом.

Дев’ятнадцятого грудня 2019 року «під ялинку» Україна отримала новий Виборчий кодекс, битва за який тривала всю каденцію П. Порошенка: суспільство вимагало кардинальної виборчої реформи, а от ті, хто були при владі, — навпаки. Тепер Україна має Виборчий кодекс, який увібрав у себе положення основних законів, які регулювали виборчий процес: «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про місцеві вибори». Чинними залишились закони про «Центральну виборчу комісію» та «Про Державний реєстр виборців».

Восени, як анонсується, за новим законодавством в Україні відбудуться місцеві вибори. І новий Виборчий кодекс мав би вже всіх задовольнити й дати повноцінну можливість кожному громадянину реалізувати своє виборче право. Але більш прискіпливий аналіз норм кодексу дозволяє ставити питання про наявність нормативних перешкод у здійсненні виборчого права громадянами нашої держави. Однією з неприйнятних, на мою думку, перешкод, є непропорційне збільшення грошової застави для кандидатів у міські голови в містах із кількістю виборців понад 90 тисяч та виборчих списків партій до місцевих рад (обласних та міських з кількістю виборців більше 90 тисяч) майже в 40 разів порівняно з місцевими виборами 2015 року.

Найбільше заплатять кандидати на пост мера Києва — понад 4 млн гривень (4 005 807), що перевищує навіть розмір грошової застави для кандидатів у Президенти України (3 069 950 грн). А за реєстрацію виборчого списку політичної партії в Києві треба буде викласти ще більше — 4 млн, 723 тисячі гривень. На мою думку, ці пропозиції щодо грошової застави є необґрунтованими. Вони не підтверджені результатами будь-якого аналізу чи дослідження. До того ж, варто зазначити, що серйозних змін у розмірах грошових застав для кандидатів у Президенти України та виборчих списків партій до Верховної Ради України порівняно з попередніми цифрами не відбулося.

Чому треба вимагати скасування цих норм? Бо вони фактично унеможливлюють вихід на політичну арену нових політичних партій, знижують політичну конкуренцію, швидку та якісну зміну політичних еліт, інтерес громадян до політичного життя в країні. За таких умов політика стане опцією обраних, «товстих гаманців». Більше того, збереження зазначених норм, безумовно, призведе до оскарження результатів виборів, у тому числі в Європейському суді з прав людини, оскільки застави такого розміру порушують положення статті 3 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини. При тому, що позиція ЄС з цього питання вже сформована. Європейський суд з прав людини у справі «Суховецький проти України» відзначив необхідність дотримання принципу пропорційності: «застава не повинна бути непомірною або такою, що становить непомірний адміністративний чи фінансовий бар’єр для рішучого кандидата, який бажає приєднатися до виборчих перегонів, і, тим більше, бар’єр для появи достатньо представлених політичних течій або втручання у принцип плюралізму».

Тому маємо всі разом вимагати від народних обранців внести зміни до абзацу першого частини другої статті 225 Виборчого кодексу України, якими, по-перше, слід зменшити до розумних обґрунтованих розмірів грошову заставу, а по-друге, уніфікувати підходи до розміру грошової застави для всіх учасників виборчого процесу.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути