Земельний кодекс не передбачає права сільських, селищних, міських рад на передачу своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад

3 грудня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 р.та рішень судів попередніх інстанцій у справі № 372/4583/14-ц, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності.

У вересні 2014 р. прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати: рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 р. № 3, оскільки під час перевірки встановлено порушення селищною радою норм земельного законодавства України та вимог Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» при виділенні спірних земельних ділянок, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом – виконкомом, у той час як відповідно до положень вказаного закону надання земельних ділянок комунальної власності є виключною компетенцією відповідних рад.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що Козинська селищна рада рішенням від 28 квітня 1998 р., яке є чинним, делегувала свої повноваження в частині вирішення питань у сфері земельних відносин, зокрема, що стосуються виділення та приватизації земельних ділянок – виконкому, на підставі якого останнім були прийняті оскаржувані рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок, які прийняті відповідно до чинного на час їх прийняття законодавства та уповноваженим органом.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, встановивши, що селищна рада володіла необхідним обсягом повноважень щодо передання громадянам цих земельних ділянок у приватну власність, які нею було реалізовано через виконком.

5 грудня 2017 р. заступник Генерального прокурора України звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали ВССУ  з підстав: неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судових рішень висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: ст.ст. 3, 9 ЗК України 1990 р. та ст.ст. 26, 33 Закону № 280/97-ВР.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 р. справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заява про перегляд подана заступником Генерального прокурора України з підстав неоднакового застосування норм права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (цивільної та господарської), тому за правилами ст. 360-2 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 р.) справа повинна була розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила у своїй постанові, що 1 січня 2002 р. набрав чинності новий Земельний кодекс України. Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

На відміну від ст. 3 ЗК України 1990 р., де було визначено, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування, ЗК України 2001 р. можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів не передбачено.

За змістом ст.ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації, за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 р., на відміну від ЗК України 1990 р., не передбачає права сільських, селищних, міських рад на передачу своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад.

З огляду на викладене та у зв’язку із виключенням права селищних рад передавати зазначені повноваження своїм виконавчим комітетам, останні втратили з 1 січня 2002 р. повноваження щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок, хоч відповідне рішення про делегування таких повноважень селищною радою і не скасовано.

Отже, Велика Палата не погодилася із висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій виконкому щодо передачі земельних ділянок у приватну власність за рішенням від 28 березня 2002 р. та видачу державних актів про право власності на зазначені земельні ділянки, скасувала судові рішення у цій частині, а справу передала на розгляд до суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути