Касаційну скаргу належить залишити без руху, якщо в ній не вказані конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень

4 червня 2018 р. Верховний Суд у справі № 594/834/15-к залишив без руху скаргу представника потерпілого, оскільки ним не були вказані конкретні порушення норм закону.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу виправдано від у зв’язку з відсутністю складу злочину.

У касаційній скарзі представник потерпілого наполягав на призначенні нового розгляду в суді апеляційної інстанції через те, що судами не було надано належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, суперечливі докази та показання свідків, засудженого тощо. Однак скаржник не зазначив які саме норми КПК порушені та як це вплинуло на незаконність судових рішень.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, наводиться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції.

Верховний Суд звернув увагу на те, що з огляду на вимоги КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, що перешкоджає наданню нової оцінки доказам у кримінальному провадженні, ніж це було зроблено судами попередніх інстанцій.

Тобто у касаційній скарзі представник потерпілого мав вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази порушень і аргументи обґрунтування кожної позиції.

Крім того ВС встановив з копій судових рішень, скаржник брав участь у судовому провадженні як представник потерпілого, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК касаційну скаргу має право подати, зокрема, представник потерпілого, – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог заявлених ним в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 58 КПК повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

• документами, передбаченими ст. 50 КПК, – якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
• копією установчих документів юридичної особи – якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
• довіреністю – якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

У ч. 1 ст. 50 КПК, визначено що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

• свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
• ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Проте скаржником не було долучено до скарги жодних документів на підтвердження повноважень представляти інтереси потерпілого і взагалі не зазначено чиї саме інтереси він представляє, як про це вказав суд першої інстанції у своєму вироку.

Верховний залишив касаційну скаргу без руху.

Підготував Леонід Лазебний

Рішення в ЄДРСР.

Поділитися

Твітнути