Судова практика
Фонд держмайна зобов’язаний забезпечити державну реєстрацію права власності держави на захисну споруду цивільного захисту навіть якщо вона належить іншій особі
08 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 420/11322/25 залишив без задоволення касаційну скаргу Фонду держмайна, який наполягав, що функція реєстрації споруд цивільного захисту закріплена за ДСНС та місцевими органами влади, а не ФДМУ.
Окружна прокуратура позивалася до Фонду держмайна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ТОВ, про визнання протиправною бездіяльності щодо неоформлення та непроведення державної реєстрації права власності на будівлю захисної споруди цивільного захисту.
У позові прокурор зазначив, що захисна споруда є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі в особі ФДМУ, через бездіяльність якого (невжиття передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає інформації про реєстрацію права власності на цю споруду, що не сприяє збереженню фонду захисних споруд.
ФДМУ заперечував проти позову, посилаючись на те, що спірна захисна споруда належить на праві власності третій особі, а отже, відповідач не міг вчиняти дій щодо реєстрації права власності на цю споруду за державою.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ФДМУ, вказав, що захисні споруди цивільного захисту відповідно до законодавства України у сфері цивільного захисту та приватизації державного майна не підлягають приватизації, оскільки за їх цільовим призначенням необхідні для виконання державою своїх функцій із обороноздатності та захисту життя і здоров’я населення від наслідків аварій, катастроф.
Сам факт розміщення захисної споруди у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства, зокрема й розміщення такої споруди в будівлі, яка в складі цілісного майнового комплексу стала об’єктом приватизації, не впливає на правовий режим цієї захисної споруди. Перехід права власності на цілісний майновий комплекс державного підприємства до приватної особи не спричинює переходу права власності на захисну споруду цивільного захисту, яка зберігає свій особливий правовий режим та залишається в державній власності.
Захисні споруди цивільного захисту, як наведено в п. 14 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України, – це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 КЦЗ України визначено, що громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема протирадіаційні укриття – негерметичні споруди, в яких створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Облік захисних споруд цивільного захисту, який здійснюється Державною службою України з надзвичайних ситуацій у межах реалізації державної політики у відповідній сфері, не є тотожним реалізації повноважень щодо оформлення та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому покладення на ДСНС функцій з обліку та контролю за станом захисних споруд не звільняє ФДМУ як суб’єкта управління державним майном від здійснення належного оформлення прав держави на це майно.
Фонд державного майна України як суб’єкт управління об’єктами державної власності, на який покладено реалізацію правомочностей держави як власника об’єктів державної власності, є органом державної влади, уповноваженим забезпечити державну реєстрацію права державної власності на захисну споруду цивільного захисту як самостійний об’єкт нерухомого майна, який не підлягає приватизації. Ухилення Фонду від виконання обов’язку щодо належного оформлення права власності держави на спірну захисну споруду призводить до збереження стану правової невизначеності стосовно належності цього об’єкта нерухомого майна, що створює ризики його протиправного використання, знищення, пошкодження. Крім того, така бездіяльність обмежує можливість держави в повному обсязі реалізовувати свої функції в сфері цивільного захисту, зокрема щодо забезпечення належного утримання, використання за цільовим призначенням та контролю за станом спірної захисної споруди як об`єкта, який має критичне значення для забезпечення обороноздатності держави та захисту життя і здоров`я населення від наслідків, аварій, катастроф.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
