Судова практика
Не мають доказової сили показання підозрюваного, який був допитаний щодо фактів і обставин вчинення злочину як свідок із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи за відмову давання показань
2 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 464/5860/16-к відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, підтвердивши, що показання обвинуваченого, отримані від нього як від свідка, були обґрунтовано визнані недопустимими доказами.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік і з врахуванням правил ст. 72 КК України, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки й один місяць.
Ухвалою апеляційного суду вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито за браком доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням всіх можливостей їх отримати.
Касаційну скаргу прокурор обґрунтовував тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає ст. 419 КПК України, суд не зазначив правових підстав до повторного дослідження записів із камер відеоспостереження та надання їм правової оцінки, необґрунтовано визнав вичерпаними можливості отримання доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучену до неї копію ухвали апеляційної інстанції, Верховний Суд не знайшов підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, адже висновок про недостатність доказів суд зробив на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження та повторного дослідження протоколу огляду предметів.
Зокрема, суд встановив, що слідчий за участю свідка оглянув відеозапис із камер відеоспостереження, на якому зафіксовано факт вчинення крадіжки металевої решітки, під час якого свідок впізнав себе, як особу яка вчиняє крадіжку. Після проведення зазначеного огляду предметів з участю свідка, останньому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Враховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дані протоколу огляду речових доказів в частині впізнання свідком себе як особи, що вчинила крадіжку, який в подальшому був визнаний підозрюваним та обвинуваченим, слід визнати недопустимим відповідно до ч. 3 ст. 87 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і яка викликана для давання показань.
Характерною особливістю показань свідка є те, що вони належать до предмета підозри чи обвинувачення інших осіб. Його показання повинні стосуватися не власних інтересів, а інтересів підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Показання, отримані від особи, яка фактично підозрюється у вчиненні злочину чи кримінального проступку і допитувалася щодо фактів і обставин їх вчинення як свідок із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи за відмову давання показань, не мають доказової сили.
Отже, касаційний суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції щодо недопустимості протоколу огляду речових доказів в частині впізнання свідком себе як особи, що вчинила крадіжку, та визнав, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР.
