Судова практика
Апеляційний суд має викласти мотиви ухвалення рішення по суті вимог апеляційної скарги, щоб жоден аргумент скаржника не залишився без вичерпної відповіді
19 червня 2018 р. Верховний Суд у справі № 216/825/15-к скасував рішення апеляційного суду через те, що потерпілого не було попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та не приведено до присяги.
Вироком районного суду особу засуджено позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна. Апеляційний суд задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду постановив новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна.
У касаційній скарзі засуджений просив скасувати постановлені щодо нього вироки і призначити новий розгляд у суді першої інстанції та зазначив, що всупереч ст. 336 КПК допит потерпілого було проведено в режимі відеозв’язку в програмі Скайп; його не було приведено до присяги, не вручено йому пам’ятку про права та обов’язки, не попереджено про кримінальну відповідальність за неправдиві показання. Отже, на думку скаржника показання потерпілого, покладені в основу вироків, були недопустимим доказом. Крім того, за його твердженням, сторона захисту не мала можливості допитати потерпілого.
Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ст. 353 КПК перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу і з’ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим, з’ясовує чи отримав потерпілий пам’ятку про права та обов’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Допит потерпілого проводиться з додержанням правил ч.ч. 2, 3, 5 – 14 ст. 352 КПК, ч. 2 якої передбачає обов’язкове приведення цього учасника кримінального провадження до присяги.
Верховний Суд встановив, що як в апеляційній скарзі так і при розгляді у суді, захисник та засуджений наполягали на порушенні процесуальних норм під час допиту потерпілого в місцевому суді, стверджували, що він не був попереджений про кримінальну відповідальність за неправдиві показання і не був приведений до присяги. У поданих апеляційних скаргах сторона захисту вказувала на недопустимість використання показань потерпілого як джерела доказів.
Положення ст. 420 КПК зобов’язують апеляційний суд викласти у своєму вироку мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги, щоб жоден аргумент сторони не залишився без вичерпної відповіді.
Приписи закону щодо права на справедливий судовий розгляд означають, зокрема, що якщо апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації цього права особи, тоді, очевидно, в апеляційній процедурі не допускаються спрощення, а стандарти доказування мають бути найвищими.
Однак згадані аргументи сторони захисту щодо недопустимості показань потерпілого залишилися без ретельної перевірки, без вичерпної відповіді та спростування. По суті їх не було належно розглянуто за правилами апеляційної процедури, що є неприпустимим, суперечить завданням та загальним засадам кримінального провадження.
Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що обвинувачення вирішальною мірою ґрунтувалося на показаннях потерпілого. За таких умов попередження потерпілого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і приведення його до присяги є особливо важливим для подальшого встановлення фактів та обставин, оцінка яких має правове значення для правильного вирішення справи й постановлення правосудного рішення.
Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.
Підготував Леонід Лазебний
