Судова практика
Суд не наділений процесуальними повноваженнями виходити за межі пред’явленого обвинувачення
19 квітня 2018 р. Верховний Суд у справі № 204/6235/15-к відмовив у задоволенні касаційної скарги потерпілих, оскільки суд не вправі притягати до кримінальної відповідальності осіб, яким не пред’являлося обвинувачення.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу засуджено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У касаційній скарзі потерпілі порушили питання про скасування постановлених судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, вказали, що кримінальне правопорушення було вчинено групою осіб, а до кримінальної відповідальності притягнули лише одного, що потягло за собою невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів та мало наслідком неправильне застосування кримінального закону.
Розглянувши касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим КПК, – на потерпілого.
За матеріалами цього кримінального провадження, в ході досудового розслідування про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України було повідомлено засудженого, також щодо нього було складено обвинувальний акт та направлено до суду. Іншим особам у цьому кримінальному провадженні, про підозру не повідомлялося, обвинувальний акт не складався та не направлявся до суду.
Під час судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював, додаткове обвинувачення не висував.
З огляду на викладені норми закону, суд не наділений процесуальними повноваженнями виходити за межі пред’явленого обвинувачення, збільшувати його об’єм, перекваліфіковувати дії обвинуваченого на більш тяжкі кримінальні правопорушення та пред’являти обвинувачення або притягати до кримінальної відповідальності інших осіб, яким не пред’являлося обвинувачення. Ці повноваження належать виключно до компетенції слідчого та прокурора як сторони обвинувачення.
Враховуючи зазначене, доводи скарги про істотні порушення вимог закону, допущені судами через не притягнення до відповідальності інших осіб, причетних, на думку потерпілих, до вчинення злочину, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки суд розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Підготував Леонід Лазебний
