Судова практика
Позов прокуратури про стягнення в бюджет плати за проїзд великовагового автомобіля підлягає розгляду в господарському суді
5 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 820/2475/18 за позовом органу прокуратури до ТОВ, третя особа – Укртрансбезпека про стягнення плати за проїзд.
У квітні 2018 р. Прокуратура звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ТОВ в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що за результатами проведеної Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був складений акт від 1 березня 2017 р. серії ВІ № 0160197, в якому встановлено, що під час надання послуг з вантажних перевезень у водія, який керував автомобілем, що належить Товариству, не було передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволу на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного, позов задоволено. Суди з огляду на положення ч. 4 ст. 78 КАС України керувалися тим, що за наслідками розгляду справи № 820/1337/17 за позовом ТОВ до Укртрансбезпеки було встановлено, що відповідач, здійснюючи нарахування Товариству плати за проїзд, зокрема складаючи її розрахунок від 1 березня 2017 р. № 160197, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом. Таким чином, оскільки за наслідками судового оскарження розрахунок плати за проїзд автомобіля є чинним та не скасованим, то він підлягає виконанню, а позов прокуратури про стягнення цієї суми – задоволенню.
Товариство подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати ці судові рішення та закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Зі змісту ч. 5 ст. 21 КАС України вбачається, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб’єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. у справі № 803/3/18.
Таким чином, аналіз наведеного правового регулювання та суб’єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що позов органу прокуратури в інтересах держави до ТОВ про стягнення з нього в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов’язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Підготував Леонід Лазебний
