Судова практика
Стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати пенсії не є стягненням боргу за пенсійними виплатами
Позов про стягнення з Пенсійного фонду України недорахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
4 березня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 757/63985/16 скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було помилково визначено предметну юрисдикцію спору.
Позивачка звернулася до Пенсійного фонду України та Державної казначейської служби України з позовом про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади. Позовна заява мотивована тим, що 2 лютого 2009 р. у зв`язку зі звільненням з роботи вона звернулась до Управління ПФУ, яким під час розрахунку її пенсії не було включено певні платежі, які були нею отримані та з яких сплачено внески до ПФУ. Просила суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, з ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 р. по квітень 2014 р. з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено, оскільки, за висновками судів, з вини ПФУ позивачці щомісяця не нараховувалася пенсія у розмірі 552,45 грн, яка є упущеною вигодою.
Пенсійний фонд України обґрунтував свою касаційну скаргу тим, що позивачка належними доказами не підтвердила правильності нарахування суми завданої їй шкоди, не довела існування усіх складових для цивільно-правової відповідальності, у тому числі заподіяння шкоди позивачці діями ПФУ.
Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи частково касаційну скаргу зазначила, що відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб’єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позивачка по суті просила стягнути недонараховану та неотриману різницю у пенсії, а відповідачем є Пенсійний фонд України – суб’єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачці.
Отже, за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов’язаний зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії.
Разом із цим, Велика Палата звернула увагу, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати.
Так у справі № 676/1557/16-ц Велика Палата ВС дійшла висновку, що оскільки відповідач (управління ПФУ) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов’язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Натомість, спір у цій справі (№757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб’єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб’єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
