В Україні
Реформа прокуратури: чому зміни потрібно захистити?
Людмила ЄВСЄЄНКО, директор Фонду інновацій та розвитку — Україна
Реформа Державної фіскальної служби України просто «пішла лісом»: замість ліквідації податкової міліції, що обіцяв Президент В. Зеленський, Верховна Рада, навпаки, подвоїла її фінансування.
Далі — медична реформа Супрун починає «дихати на ладан», судячи з постанови, якою повертаються старі принципи фінансування медзакладів. Хоча профільний міністр Денис Степанов і стверджує, що реформу не згортатимуть.
Так само нині під великим питанням і реформа прокуратури, судячи з останніх призначень Генеральним прокурором І. Венедіктовою своїми радниками прокурорів, які не пройшли атестацію. Занепокоєння викликає і її нещодавній наказ, яким із процесу очищення ГПУ було викинуто представників міжнародних партнерів та громадськість. У результаті прокурорів фактично призначатимуть прокурори, а глава Офісу Генпрокурора, як і міністр МОЗ Д. Степанов, стверджуватимуть, що реформи продовжуються.
Чергова реформа, яку очікує шторм, — публічні закупівлі через «Прозорро». Там жодних більшменш конкретних претензій, просто міністр Петрашко назвав її «дивною». Цей дивний вислів вкотре підтвердив дивні речі, що відбуваються сьогодні в країні з низкою реформ. А все разом нагадує анекдот про пораненого їжачка, якого хлопчик знайшов у лісі, цілу зиму лікував, поїв молочком, годував горішками, а на весні їжачок заліз на вікно, розправив крила і полетів. Хлопчик подивився йому вслід і сказав: «Незрозумілість це якась, а не їжачок!»
Реформа прокуратури
Як відомо, головною метою реформи прокуратури заявлялася докорінна зміна стандартів діяльності органів прокуратури. Планувалося зробити прокуратуру ефективною та такою, яку б поважало суспільство в незалежності від політичної ситуації в країні та від очільника головного офісу на Різницькій. Щоб дії та рішення Генерального прокурора не підлягали сумніву, а із жодним прокурором в країні не можна було «домовитися». Саме тому під час атестації регіональних прокурорів наш Фонд інновацій та розвитку, який я очолюю, ініціював всеукраїнську громадську кампанію зі збору інформації щодо доброчесності, професіоналізму та етики кандидатів на посади регіональних прокурорів. Ми вважаємо, що громадськість, активісти, журналісти-розслідувачі мають бути максимально залучені до реформи прокуратури, оскільки саме вони мають ту неоціненну масу інформації щодо кожного кандидата в регіональні прокурори, що може бути корисною Офісу Генерального прокурора, а саме робочим та кадровим комісіям, що безпосередньо оцінюють кандидатів. Особливо цікава інформація до нас надходить із регіонів, де всі знають про кожного багато, знають, як живуть прокурори, на яких автівках їздять, який спосіб життя ведуть.
Скажімо, ми хочемо, щоб кадрові комісії, які проводитимуть співбесіди з кандидатами в прокурори регіональних прокуратур, запитали в одного прокурора, яким чином він отримав від батька в подарунок двокімнатну квартиру в Рівному, яка коштує всього лише 50 тис. гривень. А в іншого прокурора запитали, яким чином у його декларації за 2017 рік з’явилися чотири елітні авто, право користування двома квартирами та подарунок у майже півмільйона гривень. Так само було б цікаво поставити ще одному претенденту питання, хто ж він — прокурор чи бізнесмен?
Усю отриману інформацію від громадськості ми, звісно, передамо в Офіс Генерального прокурора, сподіваючись, що на всі ці запитання таки прозвучать відповіді, а кадрові комісії зроблять відповідну оцінку. Лише тоді ми зможемо констатувати, що реформа не лише номінальна, але й правдива.
При цьому ми вже маємо попередні аналітичні результати, що свідчать про те, що кандидати в прокурори регіональних прокуратур, які мають так звані «фактори ризику» — чи то велику кількість нерухомості, чи велику кількість автівок, чи були фігурантами великих корупційних скандалів — навіть не подавали свої документи на проходження атестації, що вже добре. Це надзвичайно гарний показник, який означає, що прокурори бачили заздалегідь, що вони під час співбесід не змогли б пояснити кадровим комісіям походження своїх статків. Саме це й було закладено в реформу, і дуже б хотілося, щоб так було й надалі. Це ті принципи, з яких нам не можна звернути, в іншому випадку будь-яка реформа перетвориться на профанацію і все залишиться без змін.
Сподіваюся, що шторм, який накрив нині низку реформ в Україні, не означатиме відкат, інакше громадськість не мовчатиме. І, повірте, їй є що сказати й що зробити. Я це точно знаю.
Джерело: Юридичний вісник України
