Законодавство
Чи стануть українські приватні детективи ефективними?
Василь ФЕДИТНИК, адвокат, партнер Адвокатського об’єднання Legal Strategy
У лютому 2020 р. у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 3010 «Про приватну детективну діяльність».
У разі його прийняття даний закон може дати істотний поштовх для створення та діяльності професійних приватних розслідувачів. Однак поки що законопроект містить низку недоліків, які можливо усунути під час розгляду ініціативи законодавцями.
Зокрема, ним встановлюються вимоги до бажаючих стати приватним детективом. Таким може бути фізична особа, яка володіє державною мовою, має громадянство України, повну вищу юридичну освіту або вищу освіту за спеціальністю «правоохорон на діяльність», стаж роботи в галузі права або правоохоронної діяльності 3 роки.
Вимоги цілком, як на перший погляд, логічні, але виходить так, що право здійснювати приватну детективну діяльність отримають не лише колишні правоохоронці, а ще й, наприклад, юрисконсульти підприємств, секретарі судових засідань, судові розпорядники та інші подібні категорії працівників. Звісно ж, колишні слідчі чи оперативники будуть на ринку детективних послуг більш конкурентними, ніж їхні колеги, які такого досвіду не мають.
Згідно із законопроектом детективи в багатьох аспектах будуть наділені правами, аналогічними повноваженням адвоката. Наприклад, вони отримають право звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб; за згодою підприємств, установ, організацій у визначеному обсязі ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для здійснення приватної детективної (розшукової) діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; отримувати на договірній основі письмові висновки й усні консультації фахівців та експертів з питань, що потребують спе ціальних знань. Крім того, детективи отримають такі «специфічні» права, як, наприклад, можливість проводити зовнішній огляд споруд, приміщень, інших об’єктів, доступ до яких не обмежений, чи здійснювати кіно- і фотозйомку, відео- та аудіозапис у службових приміщеннях за письмовою згодою осіб, стосовно яких вони здійснюються. Але це може робити взагалі будь-яка особа.
А ось реально корисних прав, як-от доступ до детальної інформації про безвісти зниклих осіб чи викрадених творів мистецтва, не передбачено. Хоча сам інститут приватних детективів цікавий тим, що може більш ретельно, ніж перевантажені правоохоронні органи, займатися певною справою. Наприклад, шукати зниклу дитину за зверненням її батьків.
Єдина хоч трохи цікава норма — це право здійснювати зовнішнє спостереження. Але лише на відкритій місцевості, у громадських місцях та на транспорті за рішенням уповноважених осіб у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Та, вірогідно, цей порядок буде дуже жорсткий.
Основне, що викликає сумнів взагалі в доцільності цього законопроекту — це відсутність норми про право на збір доказів. Відповідно до КПК, збирання доказів може здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Це має право робити адвокат, але не приватний детектив.
Тож, чи буде інформація, зібрана детективом, доказом у кримінальному провадженні? У випадку прийняття законопроекту № 3010 у запропонованому вигляді — ні. Навіть якщо сторона захисту чи потерпілий звертатимуться до приватного детектива, відомості, одержані ним, не зможуть визнаватись доказами.
Адже детектив не відноситься до переліку суб’єктів, визначених статтею 93 КПК, які мають право збирати докази в рамках кримінального процесу. Цю проблему потрібно вирішувати, вносячи зміни до відповідної статті КПК.
Підсумовуючи, варто зазначити, що за великим рахунком права детективів мало чим відрізнятимуться від прав пересічних громадян. Лише в категорії запитів вони прирівнюються до повноважень адвокатів.
Звичайно, детективи будуть занесені до спеціального реєстру, отримають відповідне свідоцтво та можливість укладати договір про надання приватних детективних (розшукових) послуг. Але все це жодним чином не впливає на реальну ефективність їхньої роботи. Наприклад, пересічному громадянину ніщо не забороняє оглядати будівлі, громадські місця, парки, фотографувати їх, здійснювати відеозйомку або спостерігати за транспортом.
Таким чином, запропонований проект не надає детективам будь-якого ефективного чи нового інструменту збирання доказів. Загалом ідея запровадження добра, особливо враховуючи завантаження правоохоронних органів кримінальними справами. Однак для того, щоб детективи стали дійсно ефективними, документ потребує суттєвого доопрацювання.
Джерело: Юридичний вісник України
