Судова практика
Невиконання розпорядження керівника не є підставою для відсторонення працівника від посади за ст. 46 КЗпП
1 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/12073/18 скасував рішення судів про виплату середнього заробітку працівнику банку, який був відсторонений від посади уповноваженим Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора) за відмову виконувати розпорядження.
Працівник звернувся до суду з позовом до уповноваженого Фонду про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що позивач – працівник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» – відмовився виконати розпорядження уповноваженого Фонду про надання тимчасового дозволу на перебування у приміщенні банку та пропуск зазначеним у розпорядженні особам у зв’язку з виробничою необхідністю, за що наказами уповноваженого його було відсторонено від посади заступника директора департаменту по роботі з правоохоронними органами та введено для працівників, у тому числі і для нього, режим простою до особливого розпорядження уповноваженої особи Фонду.
Згідно з позовом, зазначені накази не були належним чином доведені до відома працівника, унаслідок чого він був протиправно позбавлений інформації про період простою, його причину, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці. Відповідач не обґрунтував підстав для вжиття заходів реагування, не повідомив про причини відсторонення від займаної посади, не отримав пояснень, що є порушенням ст. 149 КЗпП України. Банк не попередив позивача про зміну умов праці, не запропонував йому для переведення на час простою усі наявні вакансії, чим порушив положення ст.ст. 32, 34 КЗпП України. Позивач зазначав, що вказані накази прийняті з порушенням ст. 46 КЗпП України, а тому є незаконними і підлягають скасуванню.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково. Визнано незаконними накази уповноваженої особи Фонду у частині позивача та стягнуто з ПАТ суму невиплаченої заробітної плати без урахування відповідних податків та інших обов’язкових платежів. Рішення мотивоване тим, що відсутні підстави для відсторонення позивача від роботи, передбачені ст. 43 КЗпП України, та введення для нього режиму простою.
У касаційній скарзі уповноважений Фонду зазначав, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув з відповідача суму невиплаченої заробітної плати, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу, неправильно застосував положення ст. 117 КЗпП України та ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-IV.
Верховний Суд зазначив, що ст. 46 КЗпП України передбачено відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Такої підстави відсторонення, як відмова виконувати розпорядження уповноваженої особи Фонду та вчинення дій, направлених на протидію законним вимогам керівника, нормами ст. 46 КЗпП України не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за невиконання вимог керівника відповідач не зазначив.
Посилання заявника на те, що введення режиму простою для посади позивача обумовлене неможливістю призначення на його посаду іншої особи та відстороненням позивача від роботи, не відповідає вимогам ст. 34 КЗпП України.
Разом із тим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченої заробітної плати.
ВС зауважив, що в разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.
Водночас суди не врахували, що у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вже було розпочато процедуру ліквідації, тому задоволення вимог про стягнення з ПАТ середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним відстороненням у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим.
Підготував Леонід Лазебний
