Судова практика
Ухвали про продовження застосування примусових заходів медичного характеру після їх апеляційного перегляду, в касаційному порядку не оскаржуються
18 травня 2020 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 128/2811/17 закрила касаційне провадження з перегляду ухвал судів, які не можуть бути предметом касаційного оскарження.
Ухвалою міського суду до особи, що вчинила у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, передбачені ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 152 КК, застосовано примусові заходи медичного характеру (ПЗМХ) у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, задоволено заяву заступника головного лікаря психіатричної лікарні – продовжено застосований ПЗМХ у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, змішаним, але не більш ніж на 6 місяців.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження суспільна небезпечність особи, судом першої інстанції в ухвалі не вказано юридичний та медичний критерії застосування ПЗМХ, а також безпідставно відмовлено стороні захисту в проведенні судової психолого-психіатричної експертизи.
Закриваючи касаційне провадження, Верховний Суд зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 516 КПК ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні ПЗМХ, продовження, зміну, припинення застосування примусових заходів медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
У зазначеному переліку відсутні ухвали суду першої інстанції про продовження застосування ПЗМХ після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду. Тобто, кримінальним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження таких судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, основна ознака, за якою встановлюється підстава для касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції, визначена ч. 2 ст. 424 КПК, зокрема, – якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК.
Частиною 2 ст. 95 КК передбачено право осіб, до яких застосовуються ПЗМХ, звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування ПЗМХ не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.
Із матеріалів провадження вбачається, що рішення суду про продовження застосування ПЗМХ прийнято в порядку глави 39 КПК і переглянуто в апеляційному порядку. Особою через адвоката реалізовано право на перевірку законності прийнятого рішення судом вищої інстанції відповідно до вимог ст. 516 КПК та передбачене законом право на доступ до суду. Зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню щодо застосування ПЗМХ.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження було відкрите за касаційною скаргою захисника на ухвали місцевого та апеляційного судів, які не можуть бути предметом касаційного оскарження, а тому касаційне провадження підлягає закриттю.
Отже, виходячи з вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції про продовження застосування ПЗМХ після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Підготував Леонід Лазебний
