Судова практика
Невиконання вимоги реєстрації фермерського господарства протягом розумного строку після отримання земельної ділянки є порушенням умов її отримання
12 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 357/1180/17 відступила від власного правового висновку щодо юрисдикції спорів за участю фермерського господарства, визначивши, що спори, пов’язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» звернулося з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (далі – ГУ Держземагентства) та фізичною особою, згідно з якими останній передано в оренду земельні ділянки, на які претендувало підприємство.
Рішенням міськрайонного, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що при отриманні фізичною особою спірних земельних ділянок у користування та укладення відповідних договорів, які оскаржуються, було порушено встановлений Законом України «Про фермерське господарство» як спеціальним законом порядок отримання в оренду таких земель.
У касаційній скарзі фізична особа посилалася на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил юрисдикції загальних судів, оскільки в одному проваджені були розглянуті позовні вимоги до фізичної особи і до ГУ Держземагентства як до юридичної особи.
Також відповідач зазначив, що спірні земельні ділянки йому були надані для розширення фермерського господарства та використовувалися не ним як фізичною особою, а Фермерським господарством «Ямбуренко» (далі – ФГ «Ямбуренко») при здійсненні господарської діяльності, і враховуючи ці обставини, спір у цій справі має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши наступне.
Аналіз вимог ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ст.ст. 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
Натомість, відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. Відповідно до положень ч. 1 ст. 31 ЗК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
На момент прийняття ГУ Держземагентства відповідних наказів і укладення договорів оренди земельних ділянок вже було засноване ФГ «Ямбуренко», державна реєстрація якого відбулася 30 грудня 2008 р. Але, отримавши зазначені земельні ділянки в оренду, фізична особа фактично передала їх у користування ФГ «Ямбуренко».
Зазначене, у свою чергу, свідчить про спробу даної особи отримати спірні земельні ділянки для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ «Ямбуренко» уникнувши при цьому процедури земельних торгів.
Враховуючи викладене, колегія суддів ВС дійшла висновку, що в цій справі спірні земельні ділянки були надані в оренду саме фізичній особі на підставі договорів оренди землі, укладених між ГУ Держземагентства та цією особою.
Під час розгляду справи було встановлено, що особа відповідним наказом «Про зарахування орендованих земельних ділянок на баланс господарства» зарахувала на баланс ФГ «Ямбуренко» орендовані земельні ділянки для використання в господарській діяльності ФГ «Ямбуренко». Однак оспорювані земельні ділянки були отримані із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для створення фермерського господарства та за встановлених обставин справи право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного фермерського господарства.
Відтак, Верховний Суд вказав, що з огляду на суб’єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 р. у справі № 317/2520/15-ц був сформульований висновок, що спори, пов’язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від того висновку.
Підготував Леонід Лазебний
