Судова практика
У разі смерті засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою зберігається за господарством
26 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/302/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який витребовував з володіння фермерського господарства земельну ділянку після смерті особи, якій вона належала на праві постійного користування.
Виконувач обов`язків керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства про витребування майна – земельної ділянки – із чужого незаконного володіння, обґрунтувавши вимоги тим, що СФГ користується спірною земельною ділянкою на підставі державного акта про право постійного користування землею, виданого на ім’я особи, що померла, а оскільки право користування не передається членам сім’ї у порядку спадкування, СФГ незаконно користується земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду відмовлено у задоволенні позову.
Апеляційним судом рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено з тих мотивів, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що після одержання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для ведення СФГ та проведення державної реєстрації такого господарства, як юридичної особи, права та обов`язки користувача цієї земельної ділянки виконує саме СФГ, а не громадянин, якому вона надавалася.
Верховний Суд вказав, шо відповідно до ст. 7 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 р. на момент створення СФГ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Отже, на момент надання земельної ділянки земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб’єктові – голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції Закону від 23 липня 1993 р. на момент створення СФГ) було передбачено одержання земельної ділянки як обов’язкової умови для набуття правосуб’єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов’язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
З аналізу приписів ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» ВС зробив висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і воно набуває статусу юридичної особи з дати такої реєстрації. З цього часу обов’язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
У разі смерті громадянина – засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Підготував Леонід Лазебний
