Судова практика
Позбавлена батьківських прав біологічна матір не має права на побачення з дитиною
12 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 627/9098/15-ц відмовила у задоволенні касаційної скарги позивачки, оскільки захист її прав не міг бути реалізований в обраний нею спосіб, навіть у разі задоволення позову.
Біологічна матір звернулася до суду з позовом до РДА, третя особа – Служба у справах дітей Краснокутської РДА, про надання права на побачення з дитиною.
Позовна заява мотивована тим, що вона за рішенням суду позбавлена батьківських прав стосовно своєї дочки, яка пізніше була усиновлена громадянами України, змінено її прізвище та по батькові.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки передбачене ст. 168 СК України право позивачки на побачення з біологічною дочкою припинилося, оскільки дитину усиновлено, а таємниця усиновлення забезпечується нормами чинного законодавства.
У касаційній скарзі позивачка наполягала, що суд не залучив до участі у справі належного відповідача – усиновлювача та не з’ясував ні його думку, ні думку дитини щодо цього питання.
Верховний Суд зауважив, що оскільки позивачка не реалізувала право на поновлення батьківських прав, передбачене ст. 169 СК України, стосовно її дочки, юридичний зв’язок із дитиною не відновила, за обставин позбавлення позивачки батьківських прав та усиновлення дитини перспективи возз’єднання біологічної матері з дитиною є незначними. Оскільки з усиновленням дитини втрачається сенс, який вкладав законодавець у право побачення – виправлення біологічних батьків стає юридично іррелевантним, оскільки поновлення батьківських прав стає неможливим відповідно до ч. 2 ст. 169 СК України.
Верховний Суд дійшов висновку, що захист прав позивачки не міг бути реалізований в обраний нею спосіб, оскільки РДА, до якої були пред’явлені вимоги, не є тим органом, до повноважень якого належить вирішення питання про надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав, оскільки саме органу опіки та піклування належать повноваження забезпечувати вирішення питань щодо захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування. Однак вимоги до Служби у справах дітей РДА позивачем не заявлялися.
Пред’явивши вимоги до неналежного відповідача, позивачка позбавила суд можливості під час розгляду справи врахувати як інтереси та права усиновленої дитини та усиновлювачів, так і її право на побачення з дитиною, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Враховуючи, що перспективи возз’єднання біологічної сім’ї у цьому випадку були незначні (біологічна мати була позбавлена батьківських прав, а дитина була усиновлена), інтереси дитини у повній інтеграції до її фактичної родини переважають над бажанням заявниці зберігати з нею юридичні зв’язки.
Таким чином, пред’явлення позову біологічної матері про надання побачення з дитиною пред’явлений до неналежного відповідача само по собі унеможливило з’ясування судами попередніх інстанцій найкращих інтересів дитини з огляду на її усиновлення та у будь-якому випадку унеможливило виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову.
Отже, Верховний Суд змінив рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині правового обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову.
Підготував Леонід Лазебний
