Судова практика
Викрадення майна у два етапи, перший з яких був таємним та закінченим, а другий – відкритим і незакінченим, свідчить про переростання крадіжки у грабіж
1 жовтня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 752/3045/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який спростовував висновок суду про те, що злочин переріс із таємного викрадення у відкрите.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців; за ч. 2 ст. 185 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
Апеляційним судом вирок районного суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким особу засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років шість місяців.
У касаційній скарзі захисник зазначав про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України, замість правильної кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як дійшов висновку суд першої інстанції, оскільки дії засудженого по епізоду викрадення другого телефону не переросли у відкрите викрадення чужого майна.
Верховний Суд вказав, що кваліфікація за ч. 2 ст. 186 КК є правильною з огляду на встановлений судами умисел особи, що був початково направлений на викрадення двох телефонів потерпілої.
Засуджений, коли вперше відкрив сумку потерпілої, одразу побачив два телефони, що лежали поруч, та вирішив їх викрасти по черзі. Першим телефоном він заволодів непомітно для потерпілої. Одразу ж після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, знову заліз до потерпілої у сумку за другим мобільним телефоном, який зміг дістати непомітно та який замотав у свій шарф. Втім поштовх сумки відчула потерпіла, яка обернулася, заглянула у свою сумку та виявила, що немає двох мобільних телефонів. Вона швидко висмикнула з рук засудженого другий мобільний телефон, на що останній не встиг відреагувати.
У випадку вчинення особою декількох тотожних діянь, що мають бути кваліфіковані за однією й тією ж статтею чи частиною статті КК, але частина з них (одне чи кілька діянь) є незакінченими, то вони додаткової кваліфікації як незакінчені епізоди не потребують. Тому твердження сторони захисту про наявність у діях засудженого замаху на вчинення злочину є безпідставними.
Після того, як потерпіла відібрала у засудженого свій другий телефон, вона почала вимагати від нього повернути їй перший телефон, бо зрозуміла, що це він витягнув два її мобільних телефони. Він відмовився повертати телефон, заперечував, що це він викрав перший телефон, та почав погрожувати застосуванням до потерпілої зброї. Потерпіла з охороною ТЦ спостерігала за засудженим, який пересувався по ТЦ, поки офіціантка одного з ресторанів не повідомила їм, що побачила як він дістав з кишені телефон та викинув його за диван, на якому сидів.
Отже, злочин, що тривав, переріс із таємного викрадення у відкрите, оскільки такі дії засудженого були очевидними для потерпілої, яка вимагала повернення викраденого майна, яке він, незважаючи на вимоги потерпілої, продовжував утримувати.
Підготував Леонід Лазебний
