Судова практика
Рішення про зміну канонічної належності релігійної громади зачіпає права виключно членів цієї громади
24 лютого 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 233/3516/18-ц відмовив у задоволенні позову Митрополита Горлівського і Слов`янського Митрофана, який звернувся суду з позовом до Релігійної православної громади (далі – УПЦ), у якому просив визнати недійсними рішення, прийняті Парафіяльними зборами відповідача, оскільки вони, на його думку, прийняті з порушенням вимог Статуту релігійної громади, а також положень Статуту про управління Української Православної Церкви.
Позивач зазначав, що за положеннями статуту релігійної громади єпархія УПЦ складається з парафій, які у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітні єпархіальному архієрею, і вважав, що саме єпархіальний архієрей, повноваження якого покладено на нього, є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено з тих мотивів, що рішення про проведення оскаржуваних зборів приймалося парафіяльною радою, затвердження складу якої визнано недійсним господарським судом, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, змінивши його лише в частині розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки права чи інтереси позивача, на порушення яких він посилається, є похідними від посади, яку він обіймає, та він не є членом релігійної громади.
Верховний Суд вказав, що з огляду на правила ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення стосуються виключно питань управління Парафією – спрямовані на зміну канонічної належності, та зачіпають права лише членів релігійної громади, проте позивач не є і не був членом відповідної релігійної організації, тому відсутні підстави вважати, що він набув право на оскарження дій, спрямованих на зміну канонічної належності.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95139335
