«Харківські теплові мережі»: як податківці вчорашній день шукали

Двадцять восьмого квітня Верховний Суд ухвалив постанову, якою задовольнив позов комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкової вимоги на суму 61 мільйон гривень. Дана справа пройшла цікавий зигзаг: спочатку Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов, потім Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. А вже на третьому етапі Касаційний адміністративний суд скасував не лише негативну для позивача постанову Другого ААС, а й позитивне для нього рішення Харківського ОАС, але при цьому позов задовольнив у повному обсязі.

Спір виник через авансові внески з податку на прибуток

КП «Харківські теплові мережі» — найбільше теплокомунальне підприємство України. Маючи в своєму розпорядження дві теплоелектроцентралі, дві сотні котельнь і півтори тисячі кілометрів тепломереж у двотрубному обчисленні, воно забезпечує теплом і гарячою водою більше одного мільйона мешканців Харкова, на що кожного року випалюється близько одного мільярда кубічних метрів природного газу. А от економічними показниками воно похвалитися не може: протягом останніх років його щорічні витрати складають вісім мільярдів гривень, а доходи — тільки шість мільярдів. Проте не завжди «Харківтепломережі» були збитковими: проблеми почалися в 2014 році, як закінчилася епоха, коли газ був «по 72 копійки за куб». Слідом за цінами на цей основний для підприємства вид палива поповзли вгору й тарифи на комунальні послуги, тож харків’яни стали гірше розраховуватися за них: якщо протягом 2013 року рівень оплати населенням послуг підприємства становив у середньому 95 відсотків, то в грудні 2014- го — лише 65%.

Попри це «Харківські теплові мережі» звершили 2014 рік з прибутком, і в основній річній податковій декларації від 26.02.2015 р., направленій до податкової служби, самостійно, тобто добровільно, відобразило свої зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємств у сумі 125 мільйонів гривень. Правильність здійсненого розрахунку фіскалами під сумнів не ставилася, щодо повноти й своєчасності перерахування коштів до державного бюджету в них теж претензій не було. Сир-бор, наслідком якого була низка судово-адміністративних справ, розгорівся через таку (нині вже трохи призабуту) штуку, як сплата податку на прибуток наперед.

Справа в тому, що стаття 57 Податкового кодексу України в її редакції до 1.01.2016 року вимагала щомісячно здійснювати авансові внески податку на прибуток підприємств у розмірі однієї дванадцятої частини податкових зобов’язань з даного податку за минулий звітний період. У випадку з «Харківськими тепломережами» це означало, що сплачений ними за 2014-рік податок на прибуток у сумі 125 млн грн слід було розділити на число 12, й отримані в результаті 10,46 мільйона кожного місяця наступного 2015-го року перераховувати до держбюджету. Так в принципі було і в попередні роки, що особливих нарікань не виникало, але цього разу ситуація суттєво змінилася: давно обіцяне скасування сплати авансових внесків з податку на прибуток нарешті було втілене в життя Законом України від 24.12.2015 р., № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Відповідно до його положень протягом 2015 року підприємства ще повинні були сплачувати щомісячні авансові внески, а от починаючи з 1.01.2016 року — вже ні.

Хто не ризикує, той не виграє

Таким чином, у деяких платників з’явився шанс, так би мовити, проскочити зайчиком до світлої смуги, тобто розтлумачити положення Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів так, щоб довести, ніби вони мають право безкарно не платити авансові внески. Додатковий стимул використати цей шанс надавав ще й прийнятий за рік до того Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 р., яким підрозділ 10 розділу XX ПКУ було доповнено цікавим пунктом під номером 31, де чорним по білому було написано, що «За наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються».

Отже, коридор можливостей значно розширився, що особливо було актуально для КП «Харківські теплові мережі», яке саме в 2015 році стало збитковим (перевищення витрат над доходами склало один мільярд гривень), але при цьому зобов’язане було платити податок на прибуток, який невідомо коли й невідомо за яких умов буде компенсовано й чи буде компенсовано взагалі. Виходячи з цього, підприємство подало до Офісу великих платників податків уточнюючу податкову декларацію, в якій зменшило суму самостійно нарахованих податкових зобов’язань за податком на прибуток. А фіскали у відповідь винесли низку податкових повідомлень–рішень і податкових вимог, одна з яких, від 6.03.2017 р., вимагала погасити податковий борг у сумі 61 млн грн, з яких 36 мільйонів основний платіж і 25 мільйонів — пеня. Ця вимога й стала предметом розгляду адміністративних судів усіх трьох інстанцій.

Суди попередніх інстанцій розглянули справу поверхово

Рішенням Харківського ОАС від 30.10.2018 р. позов «Харківських тепломереж» було задоволено, але аргументи, яким його обґрунтував суддя Анатолій Бідонько було визнано нікудишніми. Він, зокрема, надто зосередившись на формі податкової вимоги, а не її змісті, заїхав, як то кажуть, не в той степ. Так, не дочитавши до кінця відповідні документи нормативної бази, він зробив дивний висновок про те, що Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС України, який склав оскаржуваний акт, має правовий статус не контролюючого органу, а структурного підрозділу такого органу. А оскільки виносити податкові вимоги має лише контролюючий орган, то цю вимогу належить скасувати, оскільки вона складена неуповноваженою особою.

Як уже зазначалося, постановою Другого ААС від 9.09.2019 р. зазначене рішення було скасоване. Судді, які входили до складу його колегії підійшли до вивчення даного питання більш ретельно й уважно прочитали текст наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків». А з нього якраз і витікало, що податкова вимога складена уповноваженою особою. Проте ці судді також обмежили свою увагу питаннями форми спірного акту, але в його суть вникати не стали й ухвалили нове рішення, яким підмовили в задоволенні позову «Харківських тепломереж».

А от уже судді Верховного Суду не погидували марудною роботою й уважно вивчили суть справи. В принципі там не було над чим особливо ламати голову: фіскали аргументували свою позицію тим, що комунальне підприємство не виконало вимоги давно скасованих положень статті 57 Податкового кодексу України, а ось його діючі норми не вимагають платити податок на прибуток, якщо протягом звітного періоду платник замість прибутків мав одні збитки. Виходячи з цього Верховний Суд зробив висновок, що податкова вимога, висунута Офісом великих платників податків, є незаконною, а тому задовольнив позов про її скасування.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути