Гроші, секс, ікра та 17 депутатів: що відомо про масштабну схему підкупу в ПАРЄ?

Сергій Сидоренко, редактор ЄП, Страсбург

Парламентську асамблею Ради Європи лихоманить. Хоча хворіє вона вже давно, але зараз розкрився давній нарив, і всі побачили масштаб проблеми. Зовнішня слідча група, створена дев’ять місяців тому для розслідування звинувачень у корупції, цілком виправдала покладені на неї сподівання.

Чинний та кілька відставних президентів політичних груп і комітетів ПАРЄ, екс-президент асамблеї, чимало інших депутатів — від Мальти до Фінляндії, від Британії до Польщі… Усіх їх об’єднала любов до хабарів та подарунків від азербайджанської влади.

Звіт, який збирали та ухвалювали в режимі безпрецедентної для ПАРЄ секретності, підтвердив те, про що в Страсбурзі давно говорили в кулуарах: в асамблеї діє масштабна й системна схема підкупу та «стимулювання» депутатів для голосування з окремих питань. Значна частина свідків (хтось анонімно, а хтось і під власним ім’ям) розповіли: часом хабар давали так, що не взяти було майже неможливо.

Це, звичайно, не було залізним правилом: приміром, усі ті, хто розповів про підкуп повіями, запевнили, що відмовилися від цього подарунку.

Що це за звіт?

Звинувачення щодо корупції в ПАРЄ лунають дуже давно. Ще в 2012 році, коли активісти з організації ESI оприлюднили низку свідчень про системний підкуп депутатів з боку уряду Азербайджану. Тоді скандал просто «замовчали» й не лише через те, що всі хотіли приховати свої дії. На той час звинувачення звучали настільки дико, що в таку масштабну проблему просто не вірилося.

Кілька років поспіль активістів-антикорупціонерів сприймали як «міських божевільних», не звертаючи на них уваги, і лише 2015-го стало зрозуміло, що проблема реальна — в Італії затримали екс-депутата Луку Волонте, який очолював найбільшу політичну групу ПАРЄ. Фінансова поліція дізналася про отримання ним безготівкових хабарів на суму в кілька мільйонів євро.

Скандал і не думав згасати, тож торік Рада Європи здалася: два ключових органи, Комітет міністрів та ПАРЄ, домовилися про створення зовнішньої слідчої групи. До її складу увійшли три авторитетних західноєвропейських судді у відставці — Ніколас Братца (колишній президент ЄСПЛ), Жан-Луї Брурьє (французький суддя, відомий резонансними рішеннями у справах щодо тероризму) та Елізабет Фура (колишня суддя ЄСПЛ, нині — шведський омбудсмен). Звіт готували в режимі абсолютної секретності. Достеменно відомо, що навіть керівники ПАРЄ не мали доступу до документа. Звіт представили членам бюро асамблеї на спеціальному засіданні минулої неділі, коли в Палаці Європи немає зайвих людей, при цьому поверх будівлі перекрили (здається, вперше в історії засідань бюро!), аби журналісти не могли опинитися поруч.

Варто зауважити: слідча група збирала свідчення виключно про Азербайджан; навіть Росія згадана в звіті лише побіжно. Але тут не варто шукати «зраду». Офіційний Баку справді купував голоси найбільш відверто, системно та нахабно, тому розслідування сконцентрувалося на ньому.

Подарунки від усього серця

В той час як частина західних політиків не дуже вірила у корупцію в ПАРЄ, в Страсбурзі були ті, хто сприймав реальність більш адекватно. Авторові цих рядків не раз доводилося чути від українських та інших східноєвропейських політиків, що азербайджанці знають, як «докупити голоси». А працівники апарату ПАРЄ бачили цю купівлю на власні очі — частина з них із власної волі прийшли до слідчої групи, щоб розповісти про побачене.

А ще про проблему знали ті, хто аналізував голосування в асамблеї. «Коли ПАРЄ обговорювала Азербайджан, на голосування завжди приходило набагато більше депутатів, включаючи тих, хто рідко навідувався до асамблеї. Ці люди голосували на користь Азербайджану», – йдеться у звіті.

Не завжди підкуп можна довести, але кількість збігів вражає. Приміром, один литовський депутат, якому власний парламент (через розслідування, яке велося на батьківщині) не дав відрядження до ПАРЄ, несподівано з’явився в Страсбурзі, щоб проголосувати на користь Азербайджану, і поїхав додому. Навряд чи він витратив на таку подорож власні кошти.

Стимули для голосуючих були різноманітними

«Низка свідків — як депутатів, так і співробітників ПАРЄ — повідомили, що отримали різні подарунки. Вони пояснили, що не завжди легко відмовитися від таких подарунків, бо це буде погано сприйнято», – йдеться в звіті. Дії азербайджанців відомі за назвою «ікорна дипломатія».

Класичний подарунок азербайджанців — чорна ікра. І це не дрібниця, кіло ікри білуги найвищої якості коштує кілька тисяч доларів. Генсек ПАРЄ Войцех Савицький визнав, що отримував коробки ікри з Азербайджану. За його словами, було дуже важко відмовитися від таких подарунків, тож після сесії асамблеї її співробітники разом із колегами влаштовували ікорні сніданки. Таких свідчень у звіті наведено декілька. Є й курйозне: працівнику «Венеціанки» в Баку подарували 500 грамів ікри — цілий скарб у грошовому вимірі. Та, за його словами, банка ікри в дорозі «потекла», тож він її викинув.

Були також більш традиційні подарунки: квиток бізнес-класу, тиждень у п’ятизірковому готелі, квитки на концерти чи кінне шоу. А депутат Доріс Фіала (Швейцарія) зізналася, що під час офіційного робочого візиту до Азербайджану отримала золотий ланцюг з перлами та алмазами. Вона заявила, що повернула його азербайджанській делегації в ПАРЄ.

Ще одна цікава історія зі звіту: коли лорд Девід Рассел-Джонстон, президент ПАРЄ в 1999-2002 роках, здійснював офіційне турне по Кавказу, тамтешні держави влаштували справжнє змагання щодо рівня гостинності. В Баку, де його турне завершилося, готельний номер гостя виявився буквально набитий подарунками. «Він попросив дипломатично пояснити азербайджанській делегації, що він буде щасливий, якщо вони доправлять до Страсбурга лише четверту частину цих подарунків», — цитує звіт свідчення одного з учасників поїздки. Не обійшлося й без «полунички».

«Йов Крахтен (Люксембург), що працював над доповіддю про обмеження діяльності НУО в Європі, розповів, як до нього звернулися азербайджанські лобісти, які пояснили, що в Азербайджані є чорна ікра та дівчата. До конкретики справа не дійшла, бо він відмовився…

Більш приземлені, але не дешевші подарунки — елітні килими. За словами представниці апарату ПАРЄ (вона, як решта інших рядових співробітників, наведена без імені), під час візиту до Баку у 2014 році їй до готелю принесли велику сумку з дуже дорогим килимом. Точно такий подарунок вручили мальтійському депутату, тодішньому доповідачу щодо Азербайджану Дебоно Греку.

Свій килим вона залишила в готелі. Не лише з етичних міркувань — каже, що килим був важким та ще й некрасивим. А от депутат прийняв подарунок із радістю, та, звісно ж, не задекларував його, хоча й був зобов’язаний це зробити.

Найкращий подарунок? Гроші!

До речі, кілька співробітників Ради Європи зазначили, що ставали свідками вручення подарунків не тільки з Азербайджану. Молдовське та грузинське вино, вірменський коньяк, російський живопис… «Задобрити» депутатів, не ховаючись, намагалися різні країни. Але лише Азербайджан поставив на потік банальну роздачу грошей. «Деякі свідки стверджували, що в ПАРЄ існує система розподілу грошей. Мовляв, Яакко Лааксо (колишній член ПАРЄ, Фінляндія) розподіляв банкноти по 500 євро, а Штеф Горіс (ще один екс-депутат, Бельгія) відповідав за роздачу конвертів з грошима в політичній групі Європейської народної партії», — йдеться в документі.

«Також існувала система «подяки конвертами» депутатам асамблеї під час виборів високопосадовців Ради Європи депутатами ПАРЄ. Ці гроші надходили з Азербайджану, їх передавали депутатам у номерах готелів та в офісах національних делегацій. У конвертах була готівка меншими купюрами», — каже звіт.

Слідча група знайшла достатньо доказів такого лобізму з боку п’ятьох колишніх депутатів. Річ у тім, що за правилами ПАРЄ ті депутати, які обіймали вагомі посади в асамблеї, навіть після відставки зберігають право заходити до Палацу Європи та до сесійної зали. Агентами Баку часом ставали важковаговики. Приміром, колишній німецький депутат Едуард Лінднер, що три роки очолював один з ключових органів ПАРЄ — юридичний комітет після відставки вирішив підзаробити, використовуючи можливості екс-депутата. Ця робота приносила йому грубі гроші.

Лінднер — єдиний з лобістів, щодо якого є докази конкретних траншів фінансування. Ці документи спливли під час розслідування справи Луки Волонте, депутата, який був фінансовим посередником азербайджанців. «Отримані від італійської поліції банківські виписки Волонте свідчать, що Лінднер отримав 799 500 євро від компаній, пов’язаних із Азербайджаном», — йдеться у звіті. Ці підрахунки можуть містити не всі транші фінансування, в окремих джерелах фігурують ще вищi суми.

Окрім Лінднера, Лааксо та Горіса, детальні докази лобізму на користь Баку наводяться щодо ще двох екс-депутатів — Карін Волдсет (Норвегія) та Ліндблада Горана (Швеція).

Далі буде…

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути