Гроші, секс, ікра та 17 депутатів: що відомо про масштабну схему підкупу в ПАРЄ? | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Гроші, секс, ікра та 17 депутатів: що відомо про масштабну схему підкупу в ПАРЄ?

Опубліковано

on

Сергій Сидоренко, редактор ЄП, Страсбург

Парламентську асамблею Ради Європи лихоманить. Хоча хворіє вона вже давно, але зараз розкрився давній нарив, і всі побачили масштаб проблеми. Зовнішня слідча група, створена дев’ять місяців тому для розслідування звинувачень у корупції, цілком виправдала покладені на неї сподівання.

Чинний та кілька відставних президентів політичних груп і комітетів ПАРЄ, екс-президент асамблеї, чимало інших депутатів — від Мальти до Фінляндії, від Британії до Польщі… Усіх їх об’єднала любов до хабарів та подарунків від азербайджанської влади.

Звіт, який збирали та ухвалювали в режимі безпрецедентної для ПАРЄ секретності, підтвердив те, про що в Страсбурзі давно говорили в кулуарах: в асамблеї діє масштабна й системна схема підкупу та «стимулювання» депутатів для голосування з окремих питань. Значна частина свідків (хтось анонімно, а хтось і під власним ім’ям) розповіли: часом хабар давали так, що не взяти було майже неможливо.

Це, звичайно, не було залізним правилом: приміром, усі ті, хто розповів про підкуп повіями, запевнили, що відмовилися від цього подарунку.

Що це за звіт?

Звинувачення щодо корупції в ПАРЄ лунають дуже давно. Ще в 2012 році, коли активісти з організації ESI оприлюднили низку свідчень про системний підкуп депутатів з боку уряду Азербайджану. Тоді скандал просто «замовчали» й не лише через те, що всі хотіли приховати свої дії. На той час звинувачення звучали настільки дико, що в таку масштабну проблему просто не вірилося.

Кілька років поспіль активістів-антикорупціонерів сприймали як «міських божевільних», не звертаючи на них уваги, і лише 2015-го стало зрозуміло, що проблема реальна — в Італії затримали екс-депутата Луку Волонте, який очолював найбільшу політичну групу ПАРЄ. Фінансова поліція дізналася про отримання ним безготівкових хабарів на суму в кілька мільйонів євро.

Скандал і не думав згасати, тож торік Рада Європи здалася: два ключових органи, Комітет міністрів та ПАРЄ, домовилися про створення зовнішньої слідчої групи. До її складу увійшли три авторитетних західноєвропейських судді у відставці — Ніколас Братца (колишній президент ЄСПЛ), Жан-Луї Брурьє (французький суддя, відомий резонансними рішеннями у справах щодо тероризму) та Елізабет Фура (колишня суддя ЄСПЛ, нині — шведський омбудсмен). Звіт готували в режимі абсолютної секретності. Достеменно відомо, що навіть керівники ПАРЄ не мали доступу до документа. Звіт представили членам бюро асамблеї на спеціальному засіданні минулої неділі, коли в Палаці Європи немає зайвих людей, при цьому поверх будівлі перекрили (здається, вперше в історії засідань бюро!), аби журналісти не могли опинитися поруч.

Варто зауважити: слідча група збирала свідчення виключно про Азербайджан; навіть Росія згадана в звіті лише побіжно. Але тут не варто шукати «зраду». Офіційний Баку справді купував голоси найбільш відверто, системно та нахабно, тому розслідування сконцентрувалося на ньому.

Подарунки від усього серця

В той час як частина західних політиків не дуже вірила у корупцію в ПАРЄ, в Страсбурзі були ті, хто сприймав реальність більш адекватно. Авторові цих рядків не раз доводилося чути від українських та інших східноєвропейських політиків, що азербайджанці знають, як «докупити голоси». А працівники апарату ПАРЄ бачили цю купівлю на власні очі — частина з них із власної волі прийшли до слідчої групи, щоб розповісти про побачене.

А ще про проблему знали ті, хто аналізував голосування в асамблеї. «Коли ПАРЄ обговорювала Азербайджан, на голосування завжди приходило набагато більше депутатів, включаючи тих, хто рідко навідувався до асамблеї. Ці люди голосували на користь Азербайджану», – йдеться у звіті.

Не завжди підкуп можна довести, але кількість збігів вражає. Приміром, один литовський депутат, якому власний парламент (через розслідування, яке велося на батьківщині) не дав відрядження до ПАРЄ, несподівано з’явився в Страсбурзі, щоб проголосувати на користь Азербайджану, і поїхав додому. Навряд чи він витратив на таку подорож власні кошти.

Стимули для голосуючих були різноманітними

«Низка свідків — як депутатів, так і співробітників ПАРЄ — повідомили, що отримали різні подарунки. Вони пояснили, що не завжди легко відмовитися від таких подарунків, бо це буде погано сприйнято», – йдеться в звіті. Дії азербайджанців відомі за назвою «ікорна дипломатія».

Класичний подарунок азербайджанців — чорна ікра. І це не дрібниця, кіло ікри білуги найвищої якості коштує кілька тисяч доларів. Генсек ПАРЄ Войцех Савицький визнав, що отримував коробки ікри з Азербайджану. За його словами, було дуже важко відмовитися від таких подарунків, тож після сесії асамблеї її співробітники разом із колегами влаштовували ікорні сніданки. Таких свідчень у звіті наведено декілька. Є й курйозне: працівнику «Венеціанки» в Баку подарували 500 грамів ікри — цілий скарб у грошовому вимірі. Та, за його словами, банка ікри в дорозі «потекла», тож він її викинув.

Були також більш традиційні подарунки: квиток бізнес-класу, тиждень у п’ятизірковому готелі, квитки на концерти чи кінне шоу. А депутат Доріс Фіала (Швейцарія) зізналася, що під час офіційного робочого візиту до Азербайджану отримала золотий ланцюг з перлами та алмазами. Вона заявила, що повернула його азербайджанській делегації в ПАРЄ.

Ще одна цікава історія зі звіту: коли лорд Девід Рассел-Джонстон, президент ПАРЄ в 1999-2002 роках, здійснював офіційне турне по Кавказу, тамтешні держави влаштували справжнє змагання щодо рівня гостинності. В Баку, де його турне завершилося, готельний номер гостя виявився буквально набитий подарунками. «Він попросив дипломатично пояснити азербайджанській делегації, що він буде щасливий, якщо вони доправлять до Страсбурга лише четверту частину цих подарунків», — цитує звіт свідчення одного з учасників поїздки. Не обійшлося й без «полунички».

«Йов Крахтен (Люксембург), що працював над доповіддю про обмеження діяльності НУО в Європі, розповів, як до нього звернулися азербайджанські лобісти, які пояснили, що в Азербайджані є чорна ікра та дівчата. До конкретики справа не дійшла, бо він відмовився…

Більш приземлені, але не дешевші подарунки — елітні килими. За словами представниці апарату ПАРЄ (вона, як решта інших рядових співробітників, наведена без імені), під час візиту до Баку у 2014 році їй до готелю принесли велику сумку з дуже дорогим килимом. Точно такий подарунок вручили мальтійському депутату, тодішньому доповідачу щодо Азербайджану Дебоно Греку.

Свій килим вона залишила в готелі. Не лише з етичних міркувань — каже, що килим був важким та ще й некрасивим. А от депутат прийняв подарунок із радістю, та, звісно ж, не задекларував його, хоча й був зобов’язаний це зробити.

Найкращий подарунок? Гроші!

До речі, кілька співробітників Ради Європи зазначили, що ставали свідками вручення подарунків не тільки з Азербайджану. Молдовське та грузинське вино, вірменський коньяк, російський живопис… «Задобрити» депутатів, не ховаючись, намагалися різні країни. Але лише Азербайджан поставив на потік банальну роздачу грошей. «Деякі свідки стверджували, що в ПАРЄ існує система розподілу грошей. Мовляв, Яакко Лааксо (колишній член ПАРЄ, Фінляндія) розподіляв банкноти по 500 євро, а Штеф Горіс (ще один екс-депутат, Бельгія) відповідав за роздачу конвертів з грошима в політичній групі Європейської народної партії», — йдеться в документі.

«Також існувала система «подяки конвертами» депутатам асамблеї під час виборів високопосадовців Ради Європи депутатами ПАРЄ. Ці гроші надходили з Азербайджану, їх передавали депутатам у номерах готелів та в офісах національних делегацій. У конвертах була готівка меншими купюрами», — каже звіт.

Слідча група знайшла достатньо доказів такого лобізму з боку п’ятьох колишніх депутатів. Річ у тім, що за правилами ПАРЄ ті депутати, які обіймали вагомі посади в асамблеї, навіть після відставки зберігають право заходити до Палацу Європи та до сесійної зали. Агентами Баку часом ставали важковаговики. Приміром, колишній німецький депутат Едуард Лінднер, що три роки очолював один з ключових органів ПАРЄ — юридичний комітет після відставки вирішив підзаробити, використовуючи можливості екс-депутата. Ця робота приносила йому грубі гроші.

Лінднер — єдиний з лобістів, щодо якого є докази конкретних траншів фінансування. Ці документи спливли під час розслідування справи Луки Волонте, депутата, який був фінансовим посередником азербайджанців. «Отримані від італійської поліції банківські виписки Волонте свідчать, що Лінднер отримав 799 500 євро від компаній, пов’язаних із Азербайджаном», — йдеться у звіті. Ці підрахунки можуть містити не всі транші фінансування, в окремих джерелах фігурують ще вищi суми.

Окрім Лінднера, Лааксо та Горіса, детальні докази лобізму на користь Баку наводяться щодо ще двох екс-депутатів — Карін Волдсет (Норвегія) та Ліндблада Горана (Швеція).

Далі буде…

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Мей відклала голосування щодо Brexit

Опубліковано

on

От

Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей відклала голосування в британському парламенті щодо угоди з ЄС про Brexit, яке було заплановане на вівторок, 11 грудня.

Про це пише Reuters. Мей викликала сміх деяких членів парламенту, коли оголошувала про перенесення голосування, заявивши, що серед законодавців існує широка підтримка угоди. Вона зазначила, що документ підтримає більшість, якщо буде вирішене питання ірландського кордону. «Якби ми провели голосування завтра, то ця угода була б відхилена зі значною перевагою», — заявила вона, додавши, що впевнена в правильності своєї позиції.

«Тому ми відкладемо голосування, заплановане на завтра, і не будемо продовжувати розділяти Палату в цей час», — заявила вона, додавши, що Сполучене Королівство активізує роботу щодо виходу з ЄС без угоди. Мей має намір переглянути питання кордону Північної Ірландії в її угоді про Brexit з Євросоюзом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нове перемир’я і стара війна. Головні підсумки саміту G20 для світу та України

Опубліковано

on

От

Днями в аргентинській столиці Буенос-Айресі завершився саміт лідерів країн Великої двадцятки. Перші особи двадцяти найбільш впливових держав світу вперше зібралися на зустріч у Південній Америці. Окрім офіційного порядку денного саміту, лідерам G20 довелося реагувати на найбільш гучні міжнародні події останніх тижнів і місяців — від вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашукджі до захоплення Росією трьох українських кораблів та їхніх екіпажів поблизу Керченської протоки.

Отже, про найбільш вагомі підсумки саміту та найважливіші дискусії, які провели світові лідери.

Міжнародний тиск на Росію через захоплення українських кораблів

За тиждень до того, як керівники країн G20 зібралися в Аргентині, загострення конфлікту між Україною і Росією стало однією зі світових топ-тем. Лідери більшості західних країн та організацій закликали Москву звільнити захоплених українських моряків — аналогічні вимоги російському президентові Володимиру Путіну довелося почути і на саміті G20.

Так, 1 грудня із Путіним у форматі робочого сніданку зустрілася канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка висловила занепокоєння загостренням у Керченській протоці і виступила на підтримку свободи судноплавства в Азовському морі. Найбільш важливим підсумком півгодинних переговорів за сніданком стала домовленість Москви та Берліна задіяти «нормандський формат» у вирішенні Керченської кризи тобто залучити до переговорів групу високопоставлених представників Німеччини, Франції, Росії та України. Крім того, питання про дії Росії Меркель обговорила і в ході особистої зустрічі із президентом США Дональдом Трампом. Президент Франції Еммануель Макрон також порушив цю тему України в ході переговорів з Путіним, зажадавши від нього звільнити узятих в полон українців.

Ідею вирішення ситуації із захопленням українських моряків у «нормандському форматі» підтримав і турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган, якого раніше називали можливим посередником у цьому конфлікті. На полях саміту в Аргентині Ердоган висловив сподівання, що Київ, Москва, Париж та Берлін зможуть знайти вихід із ситуації, спровокованої агресією Росії. «Я поговорив із президентами РФ і України Володимиром Путіним та Петром Порошенком з приводу цього інциденту. Сподіваюся, що чотири країни проведуть між собою зустріч, і на ній почнеться новий процес з метою врегулювання цієї ситуації», — заявив Ердоган.

Президент України вже заявив, що офіційний Київ готовий до такого формату переговорів. «Ця пропозиція попередньо була узгоджено зі мною під час телефонної розмови із канцлером Німеччини, і ми, безумовно, візьмемо участь у зустрічі «нормандського формату» на рівні політичних радників, на якій ми поставимо термінове питання — вимогу до РФ повернути наших військових, кораблі і відкрити Керченську протоку», — заявив П. Порошенко в інтерв’ю France 24. У той же час він підкреслив, що такий формат — лише спосіб, а не гарантія, вирішення кризи.

«Похолодання» у відносинах Трампа і Путіна

Скасування запланованої двогодинної зустрічі президента США Дональда Трампа з Володимиром Путіним на полях G20 стало ще одним наслідком незаконної атаки російських збройних сил на українські кораблі. Цю причину озвучили як особисто Трамп, так і представники його адміністрації — зустріч скасувала саме американська сторона. Зокрема держсекретар США Майк Помпео заявив, що можливість особистих переговорів Трампа і Путіна в майбутньому залежить від звільнення захоплених Росією українських кораблів та 24-х українців. За словами Помпео, американський президент вирішив, що «правильним буде сказати росіянам: поверніть моряків, поверніть українські кораблі, вони їхні, люди повинні бути повернуті додому, до своїх сімей». Таким чином Трамп «хотів дати чіткий меседж, що США вважають поведінку Кремля неприйнятною», — підкреслив держсекретар США.

На саміті Великої двадцятки в Аргентині Трамп дійсно виявляв куди менше люб’язності щодо російського лідера ніж у ході їхніх попередніх зустрічей. Зокрема, як підмітили журналісти, лідери Росії та США не потиснули руки один одному під час церемонії фотографування глав делегацій країн G20. Однак коротка неформальна бесіда між Трампом і Путіним в Буенос-Айресі все ж відбулася. В ході цієї розмови Трамп, знову порушив тему російської агресії в Україні.

«Перемир’я» у торговельній війні Вашингтона і Пекіна

Однією з найбільш значимих серед запланованих тем саміту G20 стала торгова війна між США і Китаєм — двома найбільшими економіками світу. З початку липня вони ввели взаємні мита на загальну суму понад $100 млрд, нагадує ЗМІ. Щоб знайти компроміс у цьому питанні, лідери двох країн Дональд Трамп і Сі Цзіньпін надзвичайно довго «вечеряли» в Буенос-Айресі — їхня зустріч 1 грудня тривала 2,5 години. За підсумками переговорів Вашингтон і Пекін досягли певного «перемир’я» у взаємному торговому протистоянні. США погодилися відкласти на 90 днів підвищення штрафних мит на китайські товари — з 1 січня 2019 року американські мита повинні були вирости з 10 до 25 відсотків. Однак угода лише тимчасова: якщо сторони не вийдуть на новий торговий договір, після закінчення 90 днів після 1 січня США таки підвищать штрафні мита, що може призвести до відповідних заходів з боку Китаю.

Нова торговельна угода США, Мексики та Канади

Ще одним важливим результатом саміту Великої двадцятки в Аргентині стала нова угода про торгівлю в Північній Америці, яку підписали президент США Дональд Трамп, лідер Мексики Енріке Пенья Ньєто і прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Цей документ замінить Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (NAFTA) — вона діяло з 1994 року, однак проти цього договору різко виступив Вашингтон. Трамп називав NAFTA «однією з найгірших торгових угод» іще в ході своєї виборчої кампанії обіцяв розірвати договір.

Тепер же північноамериканські країни підписали новий документ одну з найбільших у світі угод про вільну торгівлю. Договір охоплює держави, де проживає 500 млн осіб і сукупний ВВП яких становить $23 трлн на рік.

«Демократія мінімального компромісу»

У результаті дводенного саміту лідерів Великої двадцятки вдалося підписати спільну декларацію — на відміну від літнього саміту Великої сімки в Канаді, коли Трамп зі скандалом відкликав свій підпис. Утім у світовій пресі підсумкове комюніке аргентинської зустрічі G20 швидко охрестили «декларацією мінімального компромісу» оскільки через розбіжності між світовими лідерами в тексті залишили лише найбільш компромісні формулювання. Так, під тиском США лідери G20 виключили з підсумкової декларації пункт щодо боротьби з протекціонізмом, замінивши його словами про «підтримку принципу багатосторонності» у ділових та торгових відносинах. За словами Ангели Меркель, пройшли ті часи, коли цей принцип отримував автоматичне схвалення серед країн Великої двадцятки. «За нього доводиться боротися», — уточнила канцлер.

У той же час державам вдалося домовитися про необхідність реформувати Світову організацію торгівлі. Крім того, в комюніке йдеться про проблему міграції, хоча в документі вона згадується лише двома реченнями. Зокрема, лідери Великої двадцятки визнали, що потоки біженців є «глобальною проблемою, що має гуманітарні, політичні, суспільні та економічні наслідки». Керівники G20 пообіцяли спільно боротися з причинами міграційної кризи.

Підсумковий документ з клімату, як і в 2017 році в Гамбурзі, підписали лише 19 країн — США відмовилися його підтримати.

Підготовано за матеріалами НВ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Іспанія завершує період «амнезії минулого». Який урок для України й Польщі?

Опубліковано

on

От

Ігор Ісаєв, журналіст, головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl

Іспанія закінчує етап політики так званої «історичної амнезії». Вона полягала в тому, що після падіння режиму диктатора Франсіско Франко, котрий правив чотири десятиліття, іспанці наступні чотири десятиліття мовчали публічно про минуле.

У серпні Мадрид розпочав монументальні зміни головного місцевого «Леніна» — Меморіалу в «Долині полеглих» з могилою диктатора (ісп. Valle de los Caídos). Меморіал будували каторжани-республіканці, яких Франко переміг у війні.

Узагалі метафора про сорок років Мойсея, котрий водив єврейський народ пустелею, напрошується сама. Глибинний сенс кожних сорока років — це зміна покоління, котра розірве назавжди зв’язок із попереднім і прийдешнім.

Іспанії розірвати зв’язок не вдалося. Величезний меморіальний комплекс у «Долині полеглих» Франко почав будувати невдовзі після перемоги в Громадянській війні — у 1940 р. роботи тривали майже двадцять років, а будували комплекс 20 тисяч ув’язнених республіканців. Франко «милостиво» скорочував політв’язням тюремні вироки за роботу на цьому будівництві, а сам проект, ніби знущаючись, назвали частиною «політики примирення».

З одного боку, говорилося, що жертви громадянської війни вшановуються спільно, робиться враження на масштабі протистояння, відкликається до універсальних і християнських цінностей — але з іншого, усіх жертв увінчував мавзолей переможця-диктатора Франко (це приблизно так, якби поставити спільний комплекс польських і українських жертв війни за Перемишль, викарбувати гарні примиренні цитати зі Святого письма, а зверху спорудити гігантський монумент Пілсудського).

Мавзолей Франко досі тяжіє над усіма «примиреними» жертвами. Наприкінці серпня, після довгих років «амнезії», уряд Іспанії прийняв декрет про перезахоронення диктатора. Віце-прем’єр-міністр уряду Іспанії Кармен Кальво обґрунтовувала рішення тим, що нинішнє місце поховання Франко «демонструє відсутність поваги до жертв, які там поховані».

Власне, одним із лозунгів нинішнього лівого уряду Іспанії Педро Санчеса було перепоховання Франко (влада в цій країні змінилася на початку літа). Попередній уряд Маріано Рахоя, який представляв консервативну частину політичної сцени, відмовився переносити поховання, незважаючи на попередній заклик парламенту до такого кроку.

Серпневий документ вносить зміни в закон про історичну пам’ять, розпочинаючи процес, який можна сміливо назвати іспанською «декомунізацією», тобто «дефранкізацією». Глава уряду Педро Санчес уже сміливо назвав розпочатий ним процес «трансформацією». Перенесення і ексгумація останків Франсиско Франко — лише перший із чотирьох етапів цього процесу.

Відтак правляча в Іспанії партія хоче внесення змін до законодавства про історичну пам’ять. Третім кроком має бути створення комісії «правди» про події Громадянської війни й епоху франкізму (не забуваймо, нинішня правляча в Іспанії партія — це політичні опоненти Франко). Завершальний етап полягає в створенні музею, як це названо, «демократичної пам’яті».

Своєю чергою, на місці мавзолею Франко з’явиться музей антифашизму. Такі кроки нового іспанського уряду – досить цікаві для Європи і світу загалом та для наших польсько-українських справ. Новий іспанський уряд відверто використовує минуле в політиці, незважаючи на те, що політика «амнезії» мала вилікувати. Амнезія призвела до того, що нині, через кілька поколінь іспанців, доводиться лікувати її саму, і вона керує хворим тілом значно більше ніж власникові тіла здавалося колись.

По-друге, як би не замітати питання минулого, через певний час прийдуть популісти і за них візьмуться. У Польщі, щоправда, це були праві популісти, а в нинішній Іспанії — ліві. По-третє, уряд Санчеса в питаннях минулого не став візіонером, він їх просто інструментально використовує для згуртування власного електорату.

Не забуваймо, країна поділена в Іспанії пульсує нині болюче питання Каталонії — і після декларації Мадрида про намір створити «комісію правди» Барселона заявила, що створить комісію своєї «правди».

Що цікаво: десять років тому лівий уряд Хосе Запатеро намагався вже відійти від політики «амнезії», був навіть прийнятий спеціальний закон про минуле (2007 р.), проте більшість його положень не була виконана: уряд розпався. Але вже тоді виявилося, що «амнезія» є лише ілюзією вилікування суспільства.

Розпочата Х. Запатеро дискусія лише засвідчила, наскільки непримиренною є Іспанія в питаннях минулого: ще в 2007 р. ліві активісти вимагали розкопати й ідентифікувати всі братські могили, впізнати останки й перепоховати їх на кладовищі. Опоненти лівих стверджували, що залучення до розслідування Національної судової палати загрожує початком «полювання на відьом», тобто пошуком винних у розстрілах.

Каталонська ситуація змусила іспанців (громадян Іспанії? кастильців? андалузців?) задуматися, ким вони є, що їх об’єднує і що ділить? І, як показала практика, в сьогоднішню епоху великих турбуленцій краще входити з відповідями на ці питання. У сьогоднішніх іспанців їх немає.

У польсько-українських дискусіях частина учасників довго вірила, що двом нашим народам варто йти до «амнезії» (її, як приклад, ставив відомий історик Ярослав Грицак). Рудименти такої концепції досі лунають у словах, що їх активно повторюють у Польщі, але частіше в Україні — «залишити історію історикам».

Іспанія нам говорить, що не варто. Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.