Судова практика
Для встановлення факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем слід довести не менше п`яти років такого проживання до дня смерті спадкодавця
27 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/196/20 залишив без задоволення касаційну скаргу спадкоємця, який не довів факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю.
Особа звернувся до суду з позовом до територіальної громади про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Як третю особу залучено приватного нотаріуса.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що із 2010 року проживав однією сім`єю із подружжям, які не мали власних дітей та потребували сторонньої допомоги. Проживаючи разом із ними, він забезпечував їх потреби, придбавав ліки, оплачував комунальні послуги та усі витрати, пов`язані з побутом, а після їх смерті займався похованням.
Він, як спадкоємець четвертої черги, звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але йому у видачі свідоцтва було відмовлено.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено, що упродовж п`яти років він разом із померлим вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали покупки, утримували житло та сплачували комунальні послуги.
Розглянувши касаційну скаргу, Верховний Суд вказав, що ст. 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
У п. 6 рішення від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності СК України.
Вирішуючи спір, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивач із покійним проживали по сусідству і він, маючи власне житло, надавав спадкодавцю допомогу в догляді та по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Доказів проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачем як суду першої, так і апеляційній інстанцій не надано, відсутні й докази хвороби спадкодавця та відомості про необхідність стороннього догляду за станом його здоров`я.
Апеляційний суд зазначав, що надані позивачем фотознімки чоловіка та місця його поховання, а також копія квитанції на суму 300 грн, отримувач Обласне бюро судово-медичної експертизи, не є належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.
Власне ставлення позивача до нині померлого подружжя, періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі ст. 1264 ЦК України, дає право на спадщину.
Тому Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що судами було неналежним чином оцінено показання свідків та пояснення самого позивача, якими доводиться факт того, що він опікувався подружжям та проживав із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Підготував Леонід Лазебний
