Судова практика
Особливості заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса
Євген МОРОЗОВ,
адвокат
Вісімнадцятого березня цього року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 200/6545/20-а, адміністративне провадження № К/9901/36282/20 (ЄДРСРУ № 95616283) досліджував питання щодо наявності/відсутності підстав заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса його правонаступником.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження й примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – Рішення) – сукупність дій визначених у цьому законі органів й осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 зазначеного закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Положеннями частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа, мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією ж мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Судовий контроль за виконанням рішень інших органів Законом України «Про виконавче провадження» покладено саме на адміністративні суди, а отже питання про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання рішень таких органів також належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постановах від 22.07.2019 року, у справі № 822/1659/18 та від 26.02.2020 року, у справі № 826/7981/17.
Зазначеним нормам кореспондують положення статті 379 КАС України, за змістом якої у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи положення наведених норм, Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 року (справа № ЗВ/380/22/20), 28 січня 2021 року (справа № 824/387/20-а) зазначив, що до відкриття виконавчого провадження в порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб’єктом та процедурою видання, отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Також у згаданих рішеннях Верховним Судом вказано, що статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а частиною четвертою статті 4 цього закону встановлено вичерпний перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документа органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
У справі, що розглядається, як і в справах № ЗВ/380/22/20, № 824/387/20-а, особливістю є те, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, тому правова позиція, сформульована в цих справах, є застосовною до розглядуваного спору.
Висновок: 1) заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; 2) вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження в порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.
Джерело: Юридичний вісник України
