Судова практика
Заповіт не може бути визнано нікчемним виключно з тієї підстави, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу
25 травня 2021 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/9893/17 відступила від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України у справі № 6-2цс13 від 20 лютого 2013 р., вказавши, що законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право – встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.
Чоловік позивачки на випадок своєї смерті залишив заповіт, згідно з яким заповів відповідачці квартиру, а позивачці – все інше майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати спадкодавцю на день його смерті.
Читайте також: Недотримання форми посвідчувального напису на заповіті не є підставою для визнання незаконною нотаріальної дії
Після заведення спадкової справи позивачці стало відомо про існування ще одного заповіту, згідно з яким чоловік заповів відповідачці все своє майно, всі свої майнові права, рухоме і нерухоме майно та все те, що буде належати йому на день смерті.
Позивачка звернулась до суду, вважаючи, що другий заповіт є нікчемним, оскільки його посвідчено нотаріусом за межами його нотаріального округу.
Суд першої інстанції у позові відмовив, оскільки встановлена ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» заборона для нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу не встановлює таких наслідків порушення цих вимог, як позбавлення чинності заповіту шляхом визнання його нікчемним.
Суд апеляційної інстанції з висновками районного суду не погодився, скасував його, задовольнив позовні вимоги та, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 20 лютого 2013 р. в справі № 6-2цс13, зазначив, що нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законом. Невиконання нотаріусом вимог ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» та посвідчення ним заповіту поза межами свого нотаріального округу свідчить про порушення порядку посвідчення заповіту, що за висновком апеляційного суду має наслідком його нікчемність згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України.
Читайте також: Вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт
Розглянувши касаційну скаргу приватного нотаріуса, Верховний Суд вказав, що контекстуальний аналіз ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у гл. 85 ЦК України, її ст.ст. 1247-1249, 1253.
Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням. Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди до запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.
Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.
Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення – різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог ст.ст. 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у ч.ч. 1–6 ст. 1252 ЦК України, з додержанням вимог ч. 7 цієї статті.
Як наслідок, немає жодних підстав вважати, що посвідчення нотаріусом правочину поза межами свого нотаріального округу тягне нікчемність заповіту.
Читайте також: Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини
Верховний Суд також вказав, що порушення норм про необхідність додержуватися нотаріусом свого нотаріального округу може тягти відповідальність нотаріуса, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням. Адже правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом.
Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право – встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.
Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення нотаріусом законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з нотаріальним процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.
Враховуючи зазначене, вимогами чинного закону не встановлена нікчемність заповіту виключно з тих підстав, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу.
Підготував Леонід Лазебний
Знайомтеся: LEX.Нотаріус 2021 – Робочий простір для нотаріусів та реєстраторів з усіма документами. Оновлення щоденно.
