В Україні
СБУ має бути в «законі», або Дещо про реформу Служби безпеки України та застереження правозахисників
У Верховній Раді повним ходом ведеться робота над проектом закону про реформу СБУ. Документ уже навіть схвалений представниками ЄС, НАТО та США. А оскільки чинний закон про Службу безпеки України безнадійно застарів, то зовнішні партнери закликають депутатів ухвалити законопроект без зволікань.
Водночас тривають дискусії на цю тему і в суспільстві, зокрема в експертному середовищі та правозахисних організаціях, які, навпаки, застерігають проти його прийняття в такому вигляді. Так, проти законопроекту категорично виступив Євген Захаров, глава Харківської правозахисної організації. Так що ж, власне, відбувається, з «перезапуском» СБУ? Не буде перебільшенням сказати, що вказаний законопроект розділив українське громадянське суспільство. Як відомо, частина експертів, що спеціалізуються на тематиці вступу до НАТО, виступають за реформу і за посилення контррозвідки відповідно до рекомендацій та кращих європейських практик, в той час як правозахисники критикують документ, адже на їх думку «він є незбалансованим». До того ж, законопроект становить серйозну загрозу стану прав людини в Україні. Попри те, що українське суспільство й держава в Конституції підтвердили своє євроатлантичні прагнення та вірність європейським цінностям, однак реальна практика нормотворення суперечить таким прагненням.
Читайте також: Спецслужба без меж і контролю, або Що не так із законопроектом про СБУ?
І це значною мірою стосується також вибору шляху реформування СБУ: ухвалювати чи не ухвалювати в другому читанні та в цілому законопроект № 3196-д (про нову редакцію Закону «Про Службу безпеки України» та зміни пов’язаних із ним законів). Відхилити законопроект як неприйнятний і готувати інший його варіант — означає лишити ще на невизначений термін нинішню «прорадянську» спецслужбу, залишити її загалом без контролю, зі слідчими повноваженнями «хлібних справ», з використанням цих повноважень на свій розсуд. Західні експерти загалом підтримують документ, відстоюючи свої рекомендації, хоча вони враховані й не в повному обсязі — немає достатніх гарантій прав людини, неналежним є контроль за діяльністю спецслужби, не передбачена передача правоохоронних повноважень іншим органам розслідування тощо. Вважається, що це можна буде зробити пізніше: ухвалити окремі закони про передачу повноважень, про контроль, зокрема, тощо.
До речі, українських правозахисників, які в своїй більшості вважають, що цей законопроект не можна приймати в такому вигляді, підтримує й Моніторингова місія Верховного комісара ООН з прав людини в Україні. В чому суть справи, питається?
Перше, і головне — дотримання прав людини є суто декларативним. Згідно із законопроектом співробітник СБУ не обтяжений необхідністю представлятися та повідомляти про затримання людини Центри безоплатної правової допомоги чи забезпечувати право затриманого на повідомлення рідних про затримання.
По-друге, співробітники контррозвідки СБУ за умови ухвалення нового закону зможуть: здійснювати контрольоване пересування осіб та/або переміщення предметів через державний та митний кордон України; без розкриття своєї належності до СБУ та справжньої мети таких заходів проводити опитування осіб за їхньою згодою та отримувати від них інформацію, заходити до приміщень та на земельні ділянки фізичних осіб; здійснювати тимчасове обмеження доступу до визначених інформаційних ресурсів; збирати й вивчати документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела й розміри їхніх доходів; отримувати від операторів та провайдерів телекомунікацій технологічну та іншу інформацію про функціонування мереж; безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях органів державної влади й інших держорганів, їхніх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності тощо. І підстави для таких дій є практично безмежними, адже розуміння «державної безпеки», загроз їй та інших ключових понять є досить нечітким. А контррозвідка, яку законопроект виводить з-під дії чинного закону про оперативно-розшукову діяльність, отримує повноваження, які фактично можна застосовувати на свій розсуд.
По-третє, контроль за економікою й ринком залишається за СБУ, тобто тут нічого не міняється. А отримати інформацію про діяльність СБУ буде досить складно.
По-четверте, норми про застосування співробітниками СБУ заходів примусу, фізичного впливу (сили), спеціальних засобів та вогнепальної зброї є значно ширшими, аніж аналогічні положення закону «Про Нацполіцію».
Тому правозахисники й забили тривогу, вважаючи, що в разі ухвалення цього закону СБУ буде правоохоронним органом з найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу і сили. Наразі ВРУ опинилася перед парадигмою неприйнятності старого закону та небезпеки нового законопроекту. Вихід, мабуть, може бути знайдений шляхом внесення суттєвих змін у цей документ та їх врахуванні депутатами під час розгляду документа в сесійній залі. Інакше отримаємо нового монстра, що стоятиме над державною та суспільством.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
