Connect with us

Думка експерта

Спецслужба без меж і контролю, або Що не так із законопроектом про СБУ?

Дата публікації:

Євген ЗАХАРОВ,
директор Харківської правозахисної групи

Ми продовжуємо стежити за дискусіями щодо реформи СБУ, ухвалення якої є одним із головних очікувань від України для зближення з НАТО. Наприкінці січня Рада дала офіційний старт реформі спецслужби, ухваливши в першому читанні відповідний законопроект. І хоча всі сходяться на думці, що він далеко не ідеальний і потребує доопрацювання, є й ті, хто критикує його найбільше. Це, зокрема, українські правозахисники, які були проти ухвалення цього законопроекту навіть у першому читанні.

Тепер по суті. Двадцять восьмого січня парламент за скороченою процедурою, хоча і з дискусією, що тривала лише 17 хвилин, ухвалив 285 голосами в першому читанні законопроект № 3196-д, що пропонує ухвалити нову редакцію закону про Службу безпеки України і внести зміни ще до 36 законів.

У чому має бути сенс реформи СБУ?

Як стверджується , в 2014—2020 роках СБУ була найбільшою порушницею прав людини серед усіх органів влади. Незаконні обшуки, незаконні затримання, викрадення, насильницькі зникнення, утримання під вартою без рішення суду в нелегальних місцях позбавлення волі, катування та інші види жорстокого поводження, блокування інтернету, незаконне перехоплення телекомунікацій, безконтрольне надмірне прослуховування телефонів, безконтрольне стеження, тиск на громадян, незаконні екстрадиції та видворення шукачів притулку, надмірне засекречування інформації — все це стало реальністю. Складалося враження, що служба отримала карт-бланш на будь-які дії заради захисту цілісності та суверенітету України. Крім того, СБУ постійно перевищувала свої повноваження, вискакуючи як чорт з табакерки, в ситуаціях, де її не повинно було бути взагалі. Історії про втручання СБУ в бізнес та кришування корупційних схем заполонили інтернет.Щороку близько 30% кримінальних проваджень, які вела СБУ, не належали до її підслідності. Усе це зумовлює високі очікування змін у спецслужбі, які мають перетворити її на сучасну цивілізовану інституцію.

Щодо потреби реформування СБУ давно склався консенсус і вітчизняних, і міжнародних експертів: цей кентавр, який поєднує функції класичної спецслужби та правоохоронного органу, не має права на існування в країні, яка заявила про прагнення стати членом ЄС та приєднатися до НАТО. Треба позбавити СБУ правоохоронних функцій, подбати про забезпечення та дотримання нею прав людини, а також запровадити механізми ефективного парламентського та позапарламентського контролю за її діяльністю, якого, як вважаю, дуже бракує. І тому законопроект, який, нібито, ліквідовував у СБУ антикорупційний та економічний підрозділи, а до 2026 року мав передати все досудове розслідування в ДБР, із поступовим скороченням чисельності та частковою демілітаризацією служби, був багатьма підтриманий як довгоочікувана реформа. Але вийшло «як завжди»…

«Гумові» повноваження

Згідно ухваленого законопроекту ліквідовані управління СБУ будуть реінкарновані у вигляді інших функціональних підрозділів, які здійснюватимуть контррозвідувальне забезпечення у сфері боротьби з організованою злочинністю (зміни до статті 10 Закону «Про контррозвідувальну діяльність») та в контексті економічного потенціалу. Тобто так само «кошмаритимуть» бізнес, кришуватимуть контрабанду тощо, але в значно комфортніших умовах, оскільки контррозвідувальна діяльність, природно, є більш закритою ніж правоохоронна. А ДБР у його сьогоднішньому вигляді з граничною чисельністю в 1 600 осіб не може впоратися з розслідуванням злочинів навіть за своєю компетенцією, буде просто не здатне виконувати функцію розслідування злочинів замість СБУ.

Натомість СБУ отримує нечувані повноваження та, по суті, можливості контролювати державні органи, тероризувати бізнес, громадські організації і взагалі будь-яку людину, залишаючись ще більш безконтрольною та безкарною інституцією. Крім того, чимало норм законопроекту № 3196-д викладені нечітко, неконкретно, допускаючи різні тлумачення, що залишає можливості для зловживань і суперечить вимогам ЄСПЛ щодо чіткості законів, на підставі яких обмежуються права людини.

Ось приклад. Закон пропонує таке визначення: «Державна безпека України — стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, незалежності, конституційного ладу і системи державного управління, народонаселення, політичного, економічного, оборонного, інформаційного і науково-технічного потенціалу, який в умовах дії актуальних загроз невоєнного характеру забезпечує існування суверенної Української держави та спроможність виконання нею своїх функцій». І тут одразу виникає запитання: виділене автором «який» стосується «потенціалу», «стану захищеності» чи «суверенітету»? Втім, як не тлумач, це визначення є оціночним судженням, за яким до питань держбезпеки і, як наслідок, до компетенції СБУ можна віднести будь-що, не пов’язане з воєнними загрозами.

Подібних «гумових» визначень, які дають співробітникам СБУ безмежний простір для трактувань власних зловживань, у законопроекті вдосталь. Таким чином прописані й «загрози державній безпеці», і «розвідувально-підривна діяльність» (новий термін, що має замінити «розвідувальну діяльність»). Виходячи із запропонованих норм, будь-який обмін інформацією з іноземцями, навіть якщо ця інформація не стосується держави, або імпорт до України будь-якої продукції, може тлумачитися в Служби безпеки України як підривна діяльність!

Нові горизонти для СБУ

Законопроект № 3196-д також значно розширює повноваження служби у сферах, де вона діє й зараз, а також прямо прописує для неї нові напрямки діяльності. Так, СБУ може отримати право втручатися у виборчий процес: вносити до ЦВК подання щодо здійснення парторганізацією або партією в цілому «сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Це подання тягне за собою відмову в реєстрації кандидатів у депутати. Так, воно може бути оскаржене в судовому порядку, але все одно це — грубе порушення виборчих прав. СБУ мала би звертатися до суду, а не до ЦВК, і доводити там обґрунтованість своїх претензій, а відмова в реєстрації партії має здійснюватися вже на підставі судового рішення.

У законі «Про телебачення і радіомовлення» до переліку заборонених для телерадіоорганізацій закликів додані «пропаганда тероризму, сепаратизму, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Враховуючи як розпливчасто та нечітко визначено поняття «розвідувально-підривної діяльності», ці зміни суттєво загрожують свободі вираження поглядів. Тим більше, що Національна рада тепер зможе анулювати ліцензію телерадіоорганізації за поданням СБУ (із правом мовника оскаржити таке подання). Хоча мало би бути навпаки: подання СБУ до суду й позбавлення ліцензії за рішенням суду, яке вступило в законну силу.

СБУ отримує законний доступ і до банківської таємниці. Якщо раніше банки мали обов’язок розкрити банківську таємницю органам прокуратури, ДБР, НАБУ у справах щодо виявлення необґрунтованих активів, то тепер до цього списку приєднали Служби безпеки України. Служба безпеки отримала й право моніторингу виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства. Представник СБУ також включається в конкурсну комісію щодо здачі в концесію об’єкта державної власності. Бо кадри, як відомо, вирішують усе. Цій ролі СБУ в проекті закону приділено особливу увагу. Представник СБУ входитиме до Комісії з питань вищого корпусу державної служби та до конкурсної комісії в регіональних державних органах. Ба більше, «за результатами висновку Служби безпеки України… може бути прийнято рішення про зняття кандидата з конкурсу». У разі відмови знімати кандидата керівник комісії має надати СБУ «вмотивоване пояснення такого неврахування». Служба безпеки також братиме участь у призначенні прокурорів на адмінпосади, крім прокурорів САП — воно здійснюватиметься «з урахуванням висновку перевірки СБУ».

Варто зазначити, що призначення на посади в держслужбі й раніше здійснювалося після обов’язкової спецперевірки, яку проводила СБУ, але це носило, більшою мірою, формальний характер. Тепер цей процес має бути легалізований, унормований у законі, тож вплив СБУ на призначення стане значно суттєвішим.

Порушення прав людини як норма

У статтях 18—21 законопроекту йдеться про право співробітників СБУ на затримання осіб із застосовуванням різних заходів примусу. При цьому співробітник СБУ не обтяжений необхідністю представляти себе як поліцейський чи боєць Національної гвардії, і не зобов’язаний повідомляти про затримання центри безоплатної правової допомоги чи надавати затриманому право на повідомлення рідних про затримання. По суті затримана особа позбавлена конституційного права на доступ до правової допомоги й не має гарантій від порушень права на свободу, катувань і жорстокого поводження. З наданням таких повноважень СБУ можна буде забути про гарантоване Конституцією право на свободу та захист від катувань.

Водночас законопроект розмежовує контррозвідку та оперативно-розшукову діяльність: тепер контррозвідувальна діяльність не зможе слугувати підставою для проведення оперативно-розшукових заходів (ОРЗ). Однак ця правильна зміна з лишком компенсується розширенням повноважень контррозвідувальних підрозділів, які порушують права людини, закріплені в Конституції та міжнародних стандартах. Зокрема, контррозвідка СБУ отримує повноваження без судової санкції:

– опитувати осіб без розкриття справжньої мети та з використанням технічних засобів реєстрації реакцій людини, одержувати від них документи, знімати з документів копії;

– здійснювати «контрольоване» переміщення осіб та предметів через кордон;

– за згодою власників заходити до приміщень без розкриття мети та своєї належності до СБУ;

– обмежувати доступ до певних інформаційних ресурсів із використанням технічних засобів, що встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій та іншими суб’єктами господарювання;

– витребовувати, збирати і вивчати документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їхніх доходів;

– брати участь у перевірці походження інвестицій тощо.

Звісно ж, ці дії, нібито, мають бути обґрунтовані потребами держбезпеки, але це точно не є достатнім запобіжником. Окрім того, «виключно для припинення розвідувальних, підривних, терористичних та інших протиправних посягань на державну безпеку України, а також при переслідуванні осіб, підозрюваних у проведенні такої діяльності”, СБУ зможе «в будь-який час безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях… підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності». Для здійснення таких дій необхідний, як мінімум, дозвіл суду, проте в законопроекті про нього не йдеться.

Також передбачені контррозвідувальні заходи, які здійснюються за рішенням суду: спостереження за особою та місцем, аудіо-, відеоконтроль, зняття інформації з телекомунікаційних та електронних інформаційних мереж, негласні обшуки, негласний контроль кореспонденції тощо. Та якщо зараз у рамках оперативно-розшукової діяльності дозвіл суду можна отримати, коли готується або вчинений тяжкий або особливо тяжкий злочин, то тепер достатньо задекларувати потребу «отримання інформації в інтересах державної безпеки України», тобто підстави просто безмежні. При цьому суддя буде зобов’язаний надати такий дозвіл. Відмова можлива лише в разі порушення територіальної підсудності. А в разі проведення антитерористичної операції «безсанкційні» повноваження

СБУ стають безмежними та включають «доступ до… автоматизованих інформаційних, довідкових систем, обліків, реєстрів, банків або баз даних, документів, інших матеріальних носіїв інформації» незалежно від того, кому вони належать. Цікаво, чи є хоч одна європейська спецслужба, яка має такі повноваження без введення воєнного чи надзвичайного стану? СБУ також матиме змогу легально використовувати інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру. Окремо законопроект № 3196-д забороняє надавати особі інформацію про те, кому передаються її персональні дані в разі їхньої передачі за запитами органів, що здійснюють оперативно-розшукову або контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом.

Єдиною категорією осіб, чиї дані захищені, будуть самі «СБУшники». Їхні персональні дані стають державною таємницею, вони підлягають фінансовому контролю у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до СБУ, те ж саме стосується й членів їхніх сімей. Так само закритою стане й інформація про витрати СБУ. Фінансовий контроль за діяльністю служби, який здійснюється Рахунковою палатою, переведений у площину державної таємниці.

Негативний вплив на сектор безпеки

Законопроект № 3196-д має ще один суттєвий недолік: він надає СБУ повноваження, які належать іншим органам безпеки, створюючи дублювання компетенцій та конкуренцію цих органів, але із перевагою для СБУ. Наприклад, він встановлює, що структура прикриття Служби безпеки може бути створена як на території України, так і за кордоном, тоді як контррозвідувальна діяльність здійснюється лише на території нашої країни й у дипустановах, а створення структури прикриття за кордоном є повноваженням Служби зовнішньої розвідки.

А зміни до Закону «Про телекомунікації» передбачають, що СБУ монополізує виготовлення та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку — тож служба обслуговуватиме всі інші оперативні підрозділи, включаючи НАБУ, як це було раніше, і що викликало критику на адресу України. СБУ також отримує доступ до баз даних МВС та поліції, має право користуватися базами даних НАБУ, ДБР, АМКУ, Фонду держмайна, Рахункової палати, Державної судової адміністрації, а також «центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, банківських, фінансових та інших органів і установ».

Окрім того, СБУ зможе отримувати з-за кордону «технічні засоби, озброєння, боєприпаси, військову та спеціальну техніку» поза механізмами держконтролю міжнародної передачі таких товарів. Передбачене проведення СБУ спецоперацій на тимчасово окупованій території чи в зоні бойових дій, при цьому тип операцій не визначається. Це створює конкуренцію між СБУ та Збройними силами України, оскільки поняття «спеціальна операція» вживається лише в Законі «Про оборону» і належить до компетенції Сил спеціальних операцій ЗСУ. І це не повний перелік подібних прикладів.

Контроль — відсутній

Для здійснення громадського контролю за діяльністю Служби безпеки України буде створений консультативно-дорадчий орган — Громадська рада при Центральному управлінні СБУ. Однак увійти до цього органу зможуть лише «особливо перевірені кадри» Члени громадської ради «в обов’язковому порядку проходять перевірку… та контррозвідувальне опитування». «Контррозвідувальне опитування — це опитування особи (в тому числі з використанням поліграфу) на предмет її контактів із представниками іноземних спецслужб іноземних держав та їх структур, терористичних організацій, транснаціональних злочинних угруповань», — уточнює закон. Скільки серед членів громадських рад буде конфіденційних інформаторів чи негласних позаштатних працівників СБУ — питання риторичне, відповідь на нього залишу читачеві. Зрозуміло, що за таких умов цей механізм громадського контролю буде суто декоративним.

Які ще механізми громадського контролю передбачені? А жодних! Норма про контроль за контррозвідувальною діяльністю з боку Генпрокурора та його заступників із законодавства прибирається. Формально лишається норма про прокурорський нагляд за негласними та іншими слідчими й розшуковими діями, але при цьому прокурорам «не надаються документи… про методи, сили й засоби оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності Служби безпеки України та виконання нею розвідувальних заходів, планування, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів». Що ж то за контроль буде?

Отже, прокурорський нагляд за діяльністю СБУ зведений нанівець. Чесно кажучи, він і раніше був непомітний. Важко що-небудь сказати й про контроль президента за діяльністю спецслужби. В цій частині закон про СБУ фактично не змінюється: як і раніше контроль здійснюється спеціально призначеними президентом посадовими особами, за спеціально затвердженим положенням. Ані положення, ані слідів діяльності цих посадових осіб ми досі не бачили і, мабуть, не побачимо.

Єдина новація в питанні контролю стосується щорічного письмового звіту, який за чинним законом голова СБУ подає Президенту та парламенту. При тому законопроект не передбачає санкції за неподання звіту, але каже, що парламентський комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки проводить комітетські слухання, на якому заслуховує голову СБУ й затверджує обґрунтований висновок — без прямих наслідків для голови служби. Навіть у разі визнання парламентом роботи керівника СБУ незадовільною для звільнення цього посадовця необхідне буде рішення Президента.

Висновки

Отже, поспіхом ухвалені в першому читанні законопроект про СБУ та зміни до 36-ти законів значно розширюють сферу діяльності та повноваження Служби безпеки України.

Якщо цей законопроект № 3196-д буде ухвалений в цілому в даній редакції, без його суттєвої зміни та виправлення маси недоліків (а в цій статті описуємо лише частину з них!), то СБУ отримає вплив на призначення держслужбовців та прокурорів, діяльність державних органів та бізнесу, зможе грубо втручатися у виборчий процес тощо. А вкрай нечітко та неконкретно сформульовані визначення деяких основних понять залишають великий простір для зловживань. Разом із тим нові повноваження СБУ грубо порушують права людини, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, на приватність, право власності тощо. Водночас стають законними дії, які СБУ давно незаконно вчиняла: блокування інтернету, перехоплення телекомунікацій та інші.

Повноваження СБУ дублюють повноваження інших структур, створюючи конкуренцію органів безпеки. Водночас сама Служба залишається безконтрольною та безкарною, навіть існуючі бідні механізми контролю за її діяльністю зведені нанівець, а дані про витрати СБУ та доходи усіх її працівників, включно з головою служби, є закритою інформацією. Таким чином, фактично законопроект № 3196-д під оплески тих, хто вітає нас із довгоочікуваною реформою спецслужби, легалізує перетворення її на радянський КДБ. І тут напрошується просте запитання: чи хоча б читали депутати парламенту, за що саме вони проголосували?

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Предлагаемые условия контракта Украины с Alstom недопустимы – Кисилевский

Опубліковано

on

Предложение французского концерна Alstom о локализации в Украине производства на уровне 15% в рамках готовящегося контракта на поставку грузовых локомотивов выглядит как проявление пренебрежения и высокомерия. Такое мнение в среду, 31 марта, выразил заместитель председателя комитета Верховной Рады по экономической политике Дмитрий Кисилевский на своей странице в соцсети Facebook.

Он напомнил, что ранее в СМИ появилась информация, что Украина готовит контракт на закупку электровозов у компании Alstom. Как выяснилось из официального ответа Мининфраструктуры Украины, на переговорах по данному вопросу обсуждается локализация 15%.

Вместе с тем Alstom поставит испанскому национальному железнодорожному оператору Renfe 152 электропоезда X’Trapolis  с локализацией 80%, согласно сообщениям зарубежных СМИ.

Поэтому в случае необходимости утверждения этой международной сделки парламентом 15%-я локализация встретит критику народных депутатов, предупредил Д.Кисилевский.

“А чиновники, которые рискнут подписать подобный договор, должны быть привлечены к ответственности за ущерб национальным экономическим интересам”, – подчеркнул он.

По словам замглавы комитета ВР, переговорам о 15% локализации особого цинизма добавляет тот факт, что украинские производители ж.д. транспорта проходят худший период за все годы независимости.

Так, на Крюковском вагоностроительном заводе, флагмане отрасли, за январь-февраль произведено всего 70 грузовых вагонов составил  – это в 6 с лишним раз меньше, чем за январь-февраль прошлого года.

В целом по Украине выпуск грузовых вагонов и платформ в январе-феврале 2021 г. упал на 75%, т.е. в 4 раза по сравнению с январем-февралем 2020 года – до 184 ед., по данным Госстата.

Напомним, 21 июля 2020 г. ВР приняла в первом чтении законопроект №3739 о локализации промышленного производства при  закупках зарубежного оборудования для госкомпаний и госучреждений.

По мнению представителей промышленных предприятий, окончательное принятие документа относительно обязательного производства в Украине части закупаемой за рубежом машиностроительной продукции даст импульс привлечению масштабных инвестиций в национальную экономику.

Читати далі

Думка експерта

Електронне суспільство знань: досвід інноваційного розвитку та правнича стратегія відомого освітнього закладу з Рівненщини

Опубліковано

on

Сьогодні можна сміливо говорити, що нинішній стан прагматичного розвитку українського суспільства безпосередньо пов’язаний з освітою і наукою. При цьому слід особливо акцентувати увагу на тому, що цивілізаційний стратегічний вибір і нова інноваційна політика одного з кращих закладів вищої освіти Рівненщини реально засвідчує важливість освіти і престижність сучасних професій, які обирають студенти цього ВНЗ. В даному дослідженні автори пропонують узагальнені результати діяльності освітнього колективу Рівненського аграрного коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування, який впроваджує в навчальний процес новітні інноваційні професії і спеціальності, пов’язані з поширенням нових ідей «Індустрії 4.0», «Четвертої промислової революції» та «Сонячного суспільства знань» в еру асиметричної електронної трансформації.

Петро Біленчук,
професор Національного авіаційного університету


Микола МАЛІЙ,
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»

 

Електронна інженерія

На початку ХХІ століття людство вступило в нову стадію свого розвитку — трансформаційний період розбудови електронного суспільства знань. Найрозвиненіші країни світу, зокрема, США, Канада, Велика Британія, Франція, ФРН, Італія, як і Китай, Південна Корея, Сінгапур та Японія вже піднялися на його перший рівень. Розуміння того, що електронне суспільство знань знаменує створення нової цивілізації і веде до сутнісних змін у системі сучасних культурних, освітніх, наукових і праксеологічних трансформацій дозволяє державам світу досягати вершин цивілізаційного розвитку. Очевидно, що в міру свого поглиблення електронне суспільство знань усе більше стає надбанням масової суспільної свідомості громадськості.

Передчуття й осмислення неминучості крутого повороту в історичних долях людства, пов’язаного з переходом до нової електронної цивілізації, помітно вже в працях таких мислителів першої половини минулого століття, як Д. Белл, К. Кларк, Дж. Мартін, Й. Масула, Ф. Махлуна, Д. Шепка, О. Шпенглер та багатьох вчених Австралії, Великобританії, США, Японії тощо. Сьогодні людство реально стало свідком настання суспільства інформації, електронних послуг, суспільства з новим електронним правом, новою електронною економікою й ІТ-технологіями. Світ буквально просочений інформацією. За словами австралійського психолога та соціального дослідника Мак-Кая, «світ тоне в потоці інформації, а людей запрошують скористатися швидкісними інформаційними супермагістралями».

Пріоритети і загрози електронного суспільства

Що ж таке інформація, яка її сутність, які пріоритети і загрози несе в собі електронне інформаційне суспільство? Латинське кореневе слово «інформо» передає думку про надання форми чомусь: це як гончар формує глину й створює оригінальні мистецькі шедеври. Тому слово «інформувати» деколи визначають як «формувати свідомість», «впливати на мислення або виховувати його».

Якщо колись інформація була лише засобом досягнення певної мети, то тепер кінцевою метою стало саме володіння нею. Цю манію володіння інформацією живить сьогодні злива таких сучасних засобів електронного дистанційного зв’язку, як всесвітні мережі, мобільний телефон та персональний комп’ютер. Ці засоби, методи і технології по праву вважаються символами й талісманами електронної інформаційної доби. Ніколас Негрононте з Массачусетського технологічного інституту в зв’язку з цим зазначає, що «праця на комп’ютері перетворилася з технічного процесу в спосіб життя».

Вважаємо, що питання автоматизації, комп’ютеризації, інформатизації тісно пов’язані також і з завданнями інформатизації освітнього процесу, гуманітаризації змісту освіти та гуманізації навчального процесу з огляду на те, що до найголовніших гуманітарних проблем сьогодні відносяться соціально-економічні, еколого-правові, проблеми спілкування, доступу до знань, отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання й використання інформації про навколишній світ, про людину і суспільство, культуру і традиції народів, що можливо лише в умовах широкого впровадження та систематичного використання нових інформаційних технологій навчання. Тому інформатизація освіти в Україні має бути спрямована на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, вдосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування.

Підбиваючи підсумок озвученого вище, слід акцентувати увагу на тому, що конвергенція сонячного суспільства знань — це глобальна освітня стратегія, тактика і мистецтво розбудови світоглядно-філософської, соціально-правової, інноваційно-комунікаційної інженерії нового електронного тисячоліття.

Креативний потенціал Рівненського коледжу

Відповідно до реалізації концептуальних засад викладеного вище в даному розділі розглянемо прагматичну модель цивілізаційного розвитку, яка вже діє в одному з регіональних вузів України. Слід зазначити, що за свою багаторічну (70 років) історію становлення і розвитку колектив коледжу зумів створити, зберегти й продовжує розвивати потужний інноваційний потенціал педагогічного колективу, лабораторно-комп ’ютерно ї бази та багаточисельної армії студентства, оскільки вуз славиться високим рівнем надання інноваційних освітніх послуг відповідно до потреб та вимог Індустрії 4.0, Четвертої промислової революції і електронного суспільства знань.

Очевидно, що потреби та вимоги розвитку електронного суспільства знань ставлять перед освітою, наукою та практикою нові цілі й завдання, визначають відповідні пріоритети інноваційного цивілізаційного розвитку. Усвідомлюючи тенденції світового розвитку електронної цивілізації керівництво і педагогічний колектив коледжу постійно дбають про необхідність формування нових спеціальностей і спеціальних дисциплін, які тісно пов’язані з інноваціями, креативністю, новітніми електронними технологіями.

Відомо, що за роки свого існування аграрний коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України за змістом і якістю професійної освітньої діяльності посідає одне з провідних місць у системі підготовки кадрів нашої країни. Цей навчальний заклад по праву може пишатися гарними звичаями, традиціями та історичними віхами становлення і розвитку освітнього закладу. Фактично завдяки наполегливій повсякденній праці, мудрості досвіду, відданості справі педагогічний колектив цього навчального закладу є одним з найкращих в системі освіти як Рівненщини, так і України. Його здобутки та надбання свідчать про те, що в ньому здавна формувався потужний інтелектуальний потенціал нашої держави, оскільки тут готують економістів, фінансистів, товарознавців, бухгалтерів, комівояжерів, правників, програмістів, землевпорядників, картографів, геодезистів, проектувальників, будівельників, дизайнерів, які створюють основи світоглядної колиски української ідентичності, духовної основи нашого народу, який забезпечує виведення освіти, культури, науки, економіки держави на новий світовий рівень.

Усе це свідчить про те, що наполеглива праця тисячного педагогічного колективу багатьох поколінь, забезпечується вмілою й ефективною управлінською майстерністю його керівника заслуженого працівника та відмінника освіти України, академіка інженерної академії України, Ярослава Петровича Корсуна. Старанністю професорсько-викладацького складу та студентської молоді в навчанні, науково-дослідницькій діяльності, спорті цей унікальний освітній острівець перетворено в одного із лідерів освітньої України. В багатьох напрямах освітньої, дослідницько-конструкторської, навчально-виховної діяльності цей заклад за свою 70-річну діяльність став чудовим прикладом для наслідування, оскільки має повне право пишатися своїми здобутками, надбаннями в підготовці нової генерації духовного, інтелектуального і професійного цвіту нації.

Слід зазначити, що стратегічним напрямом розвитку коледжу є створення гнучкої моделі цивілізаційного розвитку, яка б давала можливість оперативно реагувати на потреби й запити суспільства в тих чи інших новітніх спеціальностях. Наразі цей освітній заклад готує фахівців з таких пріоритетних спеціальностей, як планування сільськогосподарського виробництва, гідромеліорація, промислове та цивільне будівництво, землевпорядкування, організація заготівель і товарів нової сільськогосподарської продукції, програмування для ЕОТ і АС, спорядження будівель і споруд та будівельний дизайн.

Історія і сьогодення

За минулі роки Рівненський аграрний коледж пройшов славетний шлях свого становлення й розвитку від бухгалтерської школи до одного із найпрестижніших вузів краю. Вперше відкривши свої двері в далекому 1952 році, навчальний заклад підготував понад 50 тисяч фахівців.

Заразом закцентуємо ще й на тому, що застосування в цьому коледжі сучасних дидактичних педагогічних інноваційних технологій та новітніх технічних засобів навчання дозволяють проводити підготовку фахівців європейського рівня за спеціальностями, які стовідсотково забезпечені працевлаштуванням на сучасному ринку праці. Крім того, під час навчання в коледжі студенти отримують посвідчення водія категорії «В» та свідоцтво кваліфікованого фахівця.

Характерною ознакою навчально-виховного процесу в цьому закладі вищої освіти є поєднання історичних традицій, професійного досвіду та новітніх інновацій. А на щорічних педагогічних читаннях із метою підвищення фахового рівня педагогічних працівників обговорюються найактуальніші питання тенденцій розвитку цивілізації з професійно орієнтованих дисциплін. На такі заходи традиційно запрошують провідних фахівців нашої держави в галузі філософії, права, економіки, фінансів, архітектури, дизайну, землевпорядкування, будівництва, кібернетики, інформатики, програмування тощо.

Науковий погляд на електронне майбутнє України

Нещодавно в Рівненському коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України відбувся надзвичайно цікавий науковий форум присвячений оригінальній темі «Освіта та наука електронного тисячоліття». До участі у ньому були запрошені відомі вчені Міжнародного карпатського університету, Європейського університету управління, безпеки та інформаційно-правових технологій, Інтелектуального форуму «Єдина Європа» та Київського університету права НАН України. В педагогічних читаннях взяли участь провідні фахівці правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ» та ТОВ «АРМАТЕХ-СЕРВІС», що є потужним офіційним сервісним партнером найбільшого виробника насосного обладнання в світі GRUNDFOS (Данія). Під час форуму розглядалися й питання, пов’язані із поширенням нових ідей четвертої промислової революції, Індустрії 4.0 та суспільства знань у світі — від історії становлення міждисциплінарного напряму електронної комунікації до закономірностей прийняття індивідуальних рішень та впровадження соціально-комунікаційних інноваційних електронних технологій в освітню й наукову діяльність.

Доповідачі у своїх виступах розповіли про дослідження щодо соціально-правових, інноваційно-комунікаційних, інформаційно-комп’ютерних аспектів життєдіяльності людини, суспільства, цивілізації. Навели цікаві факти про глобальні цивілізаційні зміни в третьому тисячолітті. Також було порушено велику кількість надзвичайно актуальних питань, які стосуються не лише перспектив розвитку окремих країн та регіонів, але й зовсім специфічних проблем інноваційного розвитку освіти, науки, культури, медіасфери, медицини тощо. Зокрема, під час проведення майстер-класу акцентувалася увага на тому, що світова спільнота на початку ХХІ століття остаточно перейшла до формування конвергенції сонячного суспільства знань. Це обумовлено тим, що як справедливо зазначає засновник і президент Давоського форуму у Швейцарії К. Шваб, що сьогодні новітні ідеї, інновації, сучасні знання, навики й наукові розробки стали наріжним каменем, фундаментальною основою розбудови культури, освіти, науки та економіки провідних країн світу. А це значить, що сучасна креативна освіта, наука і практика нового електронного тисячоліття вимагають використання в повсякденній діяльності засобів критичного мислення, ноозасобів, методів спеціального аналізу прийняття оптимальних якісних рішень й електронних технологій ситуаційного управління реагування як на типові, так і на екстремальні, кризові ситуації.

Людина — єдина істота в світі, яка може критично мислити і приймати адекватні правильні рішення. І саме такі сучасні освітні заклади яким є Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України — це ідеальне середовище для навчання, дослідницької творчої діяльності та розвитку такого мислення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Кримінально-правова протидія контрабанді лісу: очікування, реалії, перспективи (частина 2)

Опубліковано

on

Закінчення. Початок


Олександр ДУДОРОВ,
доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач науково-дослідної лабораторії з проблем попередження, припинення та розслідування злочинів територіальними органами Національної поліції України Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (м. Сєвєродонецьк)


Роман МОВЧАН,
доктор юридичних наук, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця)

 

Про проблему довільності кількісних
показників, передбачених ст. 201-1 КК

Ми вже неодноразово звертали увагу на притаманну чинному КК проблему довільності кількісних показників криміноутворювальних і кваліфікуючих ознак складів кримінальних правопорушень, без розв’язання якої годі й вести мову про соціальну обумовленість кримінально-правових заборон. Вказана проблема вкотре знайшла своє відображення при конструюванні ст. 201-1 КК.

У п. 2 примітки первинної редакції ст. 201-1 Кримінального кодексу показники передбачених у ч. 2 та ч. 3 великого та особливо великого розмірів закріплювалися на рівні 1 та 2-х тисяч НМДГ, відповідно. Для розуміння логіки подальших дій парламентарів варто зазначити те, що крім доповнення КК ст. 201-1, ухвалення Закону від 6 вересня 2018 р. призвело й до зміни ст. 246 КК, у новій редакції якої було максимально формалізовано оцінний до цього показник криміноутворювальної ознаки у виді «істотної шкоди» (2 тисячі і більше НМДГ), а також диференційовану відповідальність за дії, що спричинили «тяжкі наслідки», якими повинні були вважатися такі наслідки, які вже у 5 тис. разів і більше перевищують НМДГ.

Проблема, однак, полягала в тому, що ці показники вчергове були взяті «зі стелі» і, як наслідок, абсолютно не враховували реалії правозастосування, зокрема той факт, що розмір шкоди, розцінюваний правозастосувачами як свідчення її істотності з погляду кваліфікації за попередньою редакцією ст. 246 КК, зазвичай складав 7–10 тисяч гривень. Як бачимо, показник такої шкоди є приблизно в 200 (!) разів меншим, ніж закріплений Законом від 6 вересня 2018 р., що навряд чи узгоджувалося із задекларованим розробниками законопроекту посиленням кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу.

Врешті-решт очевидну завищеність закріплених у п. 1 примітки ст. 246 КК кількісних показників зрозуміли й народні депутати, що стало підставою для розроблення законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів». У Пояснювальній записці до нього ми нарешті зустріли хоча б якесь обґрунтування позиції суб’єктів законодавчої ініціативи, які вказали на те, що:

– по-перше, в лісах державних лісогосподарських підприємств, що належать до сфери управління Держлісагентства, за 2018 р. обсяг незаконних рубок склав 17,7 тис. м3 деревини на суму заподіяної шкоди 116,7 млн грн, що в загальному на 1 м3 незаконної рубки дорівнює 6 582,73 грн заподіяної шкоди;

– по-друге, для того, щоб порушник був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 246 КК, мінімальний обсяг незаконної рубки, скоєної ним, повинен становити понад 292 м3 ;

– по-третє, згідно з лісотаксаційними показниками середній обсяг деревини пристигаючого або стиглого деревостану складає 250–300 м3 на 1 га, а отже, порушнику необхідно одночасно зрізати близько 1 га лісу, щоб була правова підстава для оголошення йому підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК.

Зважаючи на представлені аргументи, розробники законопроекту, який набув статусу Закону від 25 квітня 2019 р., домоглися не лише уточнення передбачених п. 1 і п. 2 примітки ст. 246 КК показників істотної та тяжкої шкоди, які були зменшені до 20 та 60 НМДГ, відповідно, а й аналогічної корекції показників, передбачених ст. 201-1 КК великого та особливо великого розмірів, показники яких відтоді й дотепер закріплені на рівні 18 та 36 НМДГ, відповідно. У зв’язку з цими законодавчими «перипетіями» у нас виникло декілька запитань.

1. Чому наведена вище важлива інформація не була врахована раніше, тобто ще при ухваленні Закону від 6 вересня 2018 р.? Нерозуміння цього лише посилюється, якщо взяти до уваги ту обставину, що з 10 ініціаторів законопроекту, ухваленого як Закон 16 квітня 2019 р., відразу шість (В. В. Галасюк, М. В. Єфімов, С. І. Кіраль, Г. Г. Кривошея, О. В. Кужель, О. І. Нечаєв) були розробниками й законопроєкту, прийнятого як Закон від 6 вересня 2018 р.;

2. Про яку стабільність і соціальну обумовленість кримінального закону може йтися, якщо кількісні показники криміноутворювальних (ст. 246 КК) і кваліфікуючих (як ст. 201-1, так і ст. 246 КК) ознак складів злочинів одномоментно змінюються в понад 50 (ст. 201-1 КК) або навіть 100 (ст. 246 КК) разів? Виходить, що до цього моменту (до набрання чинності Законом від 25 квітня 2019 р.) у відповідних нормах закріплювалися показники, які від обґрунтованих відрізнялися саме в 50 і 100 разів, відповідно?

3. Чому передбачені як раніше, так і наразі в ст. 201-1 та 246 КК параметри жодним чином не корелюють між собою? Ми цілком свідомі того, що в ст. 201-1 Кримінального кодексу відповідні показники позначають вартість деревини, яка виступає підставою для диференціації кримінальної відповідальності, а в ст. 246 КК — показник шкоди, яка є не лише кваліфікуючою, а й криміноутворювальною ознакою. Незважаючи на це, ми не знайшли аргументів проти уніфікації показників, закріплених у цих однорідних, як випливає зі змісту ч. 2 ст. 201-1 КК, складах злочинів. Невже ситуація принципово б змінилася, якби в ст. 201-1 КК параметри відповідних показників склали не 18 та 36 НМДГ, а, як і в ст. 246 КК, 20 та 60 НМДГ, відповідно?

До речі, з позиції системності кримінального закону не можемо зрозуміти й того, чому в ст. 201-1 КК повторними (ч. 2) вважаються дії, вчинені особою, яка раніше вчинила не лише злочин, передбачений цією нормою, а й ст. 246 КК (як і ст. 201 КК), тоді як у ст. 246 Кримінального кодексу (ч. 2) — лише особою, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею? Враховуючи визнану самим законодавцем однорідність й очевидну взаємообувленість розглядуваних посягань, логічні пояснення такого рішення навряд чи існують.

Про проблеми конструювання санкцій
ст. 201-1 КК і деякі реалії правозастосування

Необхідність обґрунтованого вище хоча б часткового збільшення передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 201-1 КК показників великого та особливо великих розмірів пояснюється не лише вимогами системності, а й тим, що цей крок дозволить бодай мінімально (хоч явно недостатньо) «згладити» невідповідність між суспільною небезпекою діянь, описаних у цих нормах, і суворістю передбачених ними основних покарань.

Мова, зокрема, про те, що з урахуванням закріпленого у п. 2 примітки показника «особливо великого розміру» на сьогодні особі, яка вчинила контрабанду деревини, вартість якої перевищує 40 860 грн (ч. 3 ст. 201-1 КК), як основне покарання може бути призначено лише (!) позбавлення волі на строк від 10 до 12 років. Але чи можна суспільну небезпеку такої поведінки вважати хоча б приблизно співмірною із суспільною небезпекою, наприклад, умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), розбою, вчиненого із проникненням у житло (ч. 3 ст. 187 КК), катування, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 127 КК), терористичного акту, який призвів до каліцтва десятків людей (ч. 3 ст. 258 КК), тощо, за вчинення яких передбачено менш суворі покарання. До слова навіть за вчинення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК умисного вбивства винним рідко призначається позбавлення волі на строк, що перевищує 10 років, який, повторимо, є найменш суворим покаранням з-поміж тих, які мають призначатися на підставі ч. 3 ст. 201-1 Кримінального кодексу.

Вочевидь, кричущу неадекватність передбачених санкціями ч. 3 ст. 201-1 КК покарань усвідомлюють і правозастосувачі. Бо чим же інакше, як не їхнім «милосердям», можна пояснити той факт, що в згаданому вище випадку із судової практики дії особи, яка 18 березня 2020 р. (тобто після набрання чинності Законом від 25 квітня 2019 р.) намагалася перемістити через митний кордон України лісоматеріали вартістю 85 669 грн (тобто 82,4 НМДГ) були кваліфіковані не за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК, яка мала б застосовуватися у випадку контрабанди лісоматеріалів, вартість яких перевищує 36 НМДГ, а за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201-1 КК?

Оригінальніший, але від цього не менш незаконний спосіб «непомічання» наявності ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК, був використаний Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, який розглядав справу щодо Особи-1. Останній 20 травня 2020 р. намагався незаконно перемістити через митний кордон України 32,138 м3 заборонених до експорту лісоматеріалів (а саме лісоматеріалів необроблених). Очевидно, що, зважаючи на вказаний об’єм, вартість відповідних лісоматеріалів і в цьому випадку істотно перевищила 36 НМДГ або щонайменше 18 НМДГ (ч. 2 ст. 201-1 КК), а тому зазначені дії мали б отримати кримінально-правову оцінку з посиланням саме на ч. 3 ст. 201-1 КК (або щонайменше на її ч. 2). Однак услід за органом досудового розслідування суд обмежився вказівкою на об’єм лісоматеріалів, не визнавши за потрібне встановити їхню вартість. Як наслідок, суд не знайшов підстав для кваліфікації дій Особи-1 за ч. 3 (або ч. 2) ст. 201-1 КК, інкримінувавши їй ч. 1 цієї статті (вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 7 грудня 2020 р. у справі № 138/2307/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93343127).

Після аналізу згаданих судових рішень у нас не могло не виникнути запитання, чи може неадекватність передбачених нормою Особливої частини КК санкцій бути підставою для такого собі «милосердя», фактично підміни права мораллю, що проявилося в нехтуванні елементарними правилами кваліфікації? Виявляється, що так, може.

Як уже зазначалося, головною метою доповнення КК ст. 201-1 проголошувалося посилення відповідальності за незаконний експорт деревини. Враховуючи суспільну небезпеку відповідних діянь, їхні загрозливі масштаби, задекларована ініціатива заслуговує на підтримку. Водночас нами вже приверталася увага до того, що прагнення посилити кримінальну відповідальність за певні екологічні та економічні правопорушення (а контрабанду деревини є підстави вважати еколого-економічним деліктом) за допомогою закріплення позбавлення волі на певний строк як єдиного виду покарання може призвести до зворотного ефекту, який спостерігається і сьогодні, коли замість «реального» відбування покарання чи не всі засуджені за вчинення певних кримінальних правопорушень звільняються від призначеного покарання у виді позбавлення волі на певний строк (те саме стосується й обмеження волі).

Тому ми рекомендували: 1) санкціями, які встановлюються за вчинення відповідних некваліфікованих кримінальних правопорушень, встановити єдиний безальтернативний основний вид покарання — штраф; 2) враховуючи підвищену суспільну небезпеку діянь, які утворюють кваліфіковані (особливо кваліфіковані) склади кримінальних правопорушень, пропонувалося зберегти у відповідних санкціях вказівку (поруч зі штрафом) на такий вид покарання, як позбавлення волі на певний строк. Однак рекомендації науковців були вкотре проігноровані. Як наслідок, не лише в ч. 3, а й у ч. 1 та ч. 2 ст. 201-1 КК передбачено єдине основне (безальтернативне) покарання у виді позбавлення волі (від 3 до 5 років і від 5 до 10 років, відповідно), що, за задумом законодавця, мало призвести до максимального посилення відповідальності за певні посягання. Що ж має місце насправді?

Для отримання відповіді на це питання ми вивчали вже не санкції ст. 201-1 КК, а тенденції судової практики, точніше не тенденції, а поодинокі випадки застосування розглядуваної кримінально-правової заборони. Виявилося, що ухвалені зміни не призвели до результатів, на які очікував законодавець, адже розгляд обох справ за ст. 201-1 КК, рішення щодо яких розміщені в ЄДРСР за 2020 р., був завершений призначенням покарання у виді позбавлення волі на певний строк (3 роки та 3 роки і 3 місяці, відповідно), від відбування якого винні особи звільнялися на підставі ст. 75 КК.

Замість післямови

У проекті КК України (контрольний текст станом на 17 січня 2021 р.) міститься низка цікавих і, сподіваємось, дієвих положень, покликаних забезпечити стабільність нового кримінального закону й належну якість відповідних законодавчих змін. Повністю підтримуючи учасників робочої групи в такому їхньому прагненні, водночас зауважимо, що головним запобіжником від необґрунтованих та поспішних законодавчих змін може й повинне стати підвищення рівня політичної та правової культури парламентарів. Без цього жодні вдосконалення законодавчих процедур позитивного ефекту не матимуть.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі


Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram