Судова практика
Самого тільки визнання факту нестачі не досить для встановлення її обсягу
Верховний Суд також погодився з доводами скаржника про помилкове застосування апеляційним судом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Верховний Суд 2 травня 2018 р. скасував рішення господарського суду та ухвалу апеляційного господарського суду у справі № 910/6515/17 за позовом компанії UAB «RYTU LOGISTIKA» (позивач, відправник) до ТОВ «Альфа – Транс» (відповідач, перевізник).
Позивач звернувся до господарського суду про стягнення 1 733,24 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 20 квітня 2017 р. складало 46 428,30 грн., з яких 1 583,24 дол. США вартості втраченого вантажу та 150 дол. США штрафу за порушення строку доставки за договором-заявкою на перевезення вантажу. Перевізник стверджував, що недостача вантажу сталася внаслідок крадіжки і не є наслідком його протиправних дій або бездіяльності.
Господарський суд задовольнив позов у повному обсязі. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове, яким позивачеві відмовив у повному обсязі, дійшовши висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів невідповідності між найменуванням, масою/кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, то позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущенні про втрату перевізником довіреного йому відправником вантажу.
Позивач звернувся із касаційною скаргою, обґрунтувавши свої вимоги тим, що серед інших умов договору перевезення вантажу, вантаж було прийнято перевізником не тільки по кількості вантажних місць, а й з відповідною оголошеною вартістю. Актом нестачі товару був засвідчений факт нестачі на суму 1 583,24 дол. США. Також скаржник наполягав, що суд застосував пп. 15.2 п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, статті 17 та 18 якої регламентують випадки застосування відповідальності за втрату, чи пошкодження вантажу, а стаття 18 встановлене правило, згідно з яким перевізник зобов’язаний самостійно доводити, що втрата, чи пошкодження вантажу відбулось внаслідок обставин, настання яких перевізник не мав змоги відвернути.
Однак у своєму рішенні апеляційний суд послався на пп. 15.2 п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначаючи зміст та форму акту, який має бути складений у разі виявлення нестачі, та обмежився констатуванням, що матеріали справи не містять доказів невідповідності між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній
Верховний Суд зазначив, що жодна зі сторін не заперечує факту нестачі. Тягар доведення її обсягів покладений на позивача, яким надано розгорнуті розрахунки, та які належним чином не досліджено судом апеляційної інстанції, та дійшов висновку, що без надання належної оцінки доказам та виявлення всіх обставин справи, встановити об’єктивну істину у справі неможливо.
Тому Верховний Суд постановив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
You must be logged in to post a comment Login