Судова практика
Якщо до початку судового засідання, де участь захисника є обов’язковою, захисник повідомив, що не зможе з’явитися, воно має бути відкладене
15 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 698/677/15-к задовольнив касаційну скаргу прокурора і скасував рішення судів, оскільки обвинувачений був обмежений у доступі до права мати захисника та права на ефективне здійснення захисту офіційно призначеним адвокатом.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винною і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив вказані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки, на його думку, судом апеляційної інстанції при розгляді справи було порушено право на захист обвинуваченого.
Верховний Суд, погодився з доводами прокурора з огляду на таке.
Статтею 59 Конституції України передбачено право кожного на професійну правничу допомогу. Згідно підпункту (с) пункту 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 7 та ст. 20 КПК однією із засад кримінального провадження є забезпечення права обвинуваченого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані не лише роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права, але й забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
При цьому кримінальний процесуальний закон чітко окреслив коло суб’єктів надання кваліфікованої правової допомоги в кримінальному провадженні, якими можуть бути лише адвокати (ст. 45 КПК).
У п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК передбачено, що обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, – з моменту встановлення цих вад.
Згідно зі ст. 324 КПК, якщо в судове засідання не прибув захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК, якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Проте вимог вказаних норм закону судом апеляційної інстанції не дотримано, а розгляд кримінального провадження проведено за відсутності захисника.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно акта амбулаторної судово-психіатричної експертизи обвинувачений проявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності з легко вираженими, компенсованими емоційно-вольовими розладами нестійкого типу, що не впливають на здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов’язковою.
Тому органом досудового розслідування і судом першої інстанції участь захисника у кримінальному провадженні визнано обов’язковою та для захисту останнього залучено адвоката, від якого обвинувачений жодного разу у встановленому законом порядку не відмовлявся.
До початку судового розгляду в апеляційній інстанції захисник повідомив, що не зможе з’явитись у судове засідання та зазначив, що напише клопотання до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги для призначення іншого адвоката.
Проте апеляційний суд, не звернувши уваги на обов’язкову участь захисника у цьому кримінальному провадженні згідно з п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК та всупереч вимог ч. 4 ст. 405 КПК, провів судовий розгляд без участі захисника, чим істотно порушив право обвинуваченого на захист.
Отже Верховний Суд визнав, що в ході апеляційного розгляду було допущено порушення права на захист, оскільки останній був обмежений у доступі до реалізації гарантованого державою та встановленого ст. 59 Конституції України, статтями 48, 49, 52, 54 КПК та ст. 6 Конвенції права мати захисника та права на ефективне здійснення захисту офіційно призначеним адвокатом.
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд у суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
