В Україні
Наша пісня гарна й нова, призначаєм збори знову…
Ірина Дідковська,
адвокат, кандидат політичних наук,
член Ради адвокатів міста Києва
Адвокатське самоврядування — це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати свої внутрішні питання. Та чи насправді є таке право в кожного адвоката?
Пісня, може, в когось і нова, однак методи старі та апробовані: не допустити, порушити, сфальшувати. Отже, якщо ви — київський адвокат, то маєте отримати повідомлення про те, що 31 жовтня цього року проводяться «порайонні» збори адвокатів для обрання делегатів на конференцію, яка має статус звітно-виборної та призначена на 7 листопада.
Читайте також: Судова реформа: оновити не можна зупинити
З огляду на велику кількість адвокатів у столиці та порядок денний, стає зрозумілим, що така конференція є досить визначальною подією на найближчі роки. Та адвокатам, що «працюють у полях», зась перейматися — все давно вирішено до них, без них і не для них. Не секрет, що діяльність РАУ/НААУ в останні роки аж ніяк не можна назвати позитивною. Може лише в комітетах ВРУ (незважаючи на чисельні звернення європейських експертів) переконані, що все добре й усі адвокати просто завмирають від щастя бути під керівництвом РАУ/НААУ. Ми то з вами знаємо, що діяльність цих органів не лише не допомагає (та хоч би не заважали — в приватних бесідах кажуть адвокати), а й водночас є досить дороговартісною для адвокатів. Не тільки через внески та незрозуміле «підвищення кваліфікації», яке (до речі) не передбачене профільним законом. Один з поширених методів РАУ/НААУ — приборкання норовливих (читай — вільнодумаючих та прогресивних) адвокатів — позбавляти їх права здійснювати діяльність та утримувати себе й свою родину.
Чи таку адвокатуру ми мріяли створити? Звісно — ні! Та змінити цю парадигму можливо виключно через внесення змін до профільного закону. Однак, реалії сьогодення, пов’язані із вкрай важкою ситуацією з пандемією Covid-19, підказали адвокатам цікавий та цілком законний шлях участі в самоуправлінні. Тож, ми з вами, шановні колеги, маємо чудову нагоду взяти участь у таких відповідальних заходах, як збори та конференція адвокатів міста Києва, адже, як те і має бути, у профільний закон закладено чіткі засади адвокатського самоврядування, серед яких: принципи виборності, гласності та підзвітності. Ба більше, враховуючи епідеміологічну ситуацію в країні із захворюванням та внесенням багатьох областей до ризикової «червоної зони» (усі визначення можна побачити в Постанові КМУ № 1236), РАУ/НААУ просто зобов’язана запровадити електронну участь у голосуванні. З будь-яких питань! Додайте до цього космічну вартість ведення Єдиного реєстру адвокатів України, вже давно можна було запровадити сучасні опції електронного голосування та гарантувати РЕАЛЬНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ кожного адвоката з питань, що стосуються адвокатури. В цьому виключно одні плюси — заощаджуються кошти, час та зберігається здоров’я кожного адвоката.
А розпочати процес електронного голосування можна в режимі відеоконференції та з використанням засобів електронного зв’язку. Варіантів багато й усі вони технічно доступні для великої київської спільноти адвокатів.
При тому не потрібно буде витрачати кошти на оренду приміщень та ризикувати захворіти (адже — в кожному районі Києва адвокатів не 30—50 осіб, як на те орієнтуються організатори, орендуючи приміщення для зборів). Не потрібно буде адвокатам вишукувати час на участь у зборах та конференції та стояти перед вибором — інтереси клієнта/родини/ особистий час чи участь в адвокатських зібраннях.
Зрозуміло, що таким чином враховується голос кожного адвоката — і це ризик, ризик для тих, хто «навічно» засів в органах адвокатського самоврядування на досить пристойних зарплатах і не хоче повертатися до роботи «у полях». Тому їх головна мета на найближчу конференцію — не допустити змін. Ми ж з вами розуміємо, що час таких змін вже давно настав, голос кожного адвоката (який своєю працею утримує верхівку адвокатури) має бути почутий і врахований, а здоров’я — захищеним. Інакше, для чого ж тоді у профільному законі закладено такі змістовні принципи?
Джерело: Юридичний вісник України
