Судова практика
Для юридичного статусу майна (особисте чи спільне) визначальним є факт його створення, а не реєстрації прав на нього, що може відбутися й після розлучення
30 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 355/1060/16 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача, який наполягав, що будинок належить йому, а не є спільним майном подружжя.
Жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку; визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку; визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки.
Читайте також: Розписка про відсутність в одного з подружжя претензій щодо об’єкта нерухомого майна не є договором про поділ чи виділ такого майна
У позові зазначала, що за час їхнього шлюбу відповідач приватизував земельну ділянку, на якій вони побудували житловий будинок та господарські споруди. Хоча будинок і належить сторонам на праві спільної сумісної власності, однак вони не можуть домовитися про порядок поділу нерухомого майна.
Районний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задовольнив частково: визнав за позивачкою право власності на 1/2 частку будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, в решті позовних вимог відмовив з тих мотивів, що спірний будинок побудовано у період зареєстрованого між сторонами шлюбу.
Відповідач у касаційній скарзі вказував, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи та лише на підставі відомостей, унесених до технічного паспорта спірного об`єкта нерухомого майна, дійшов суперечливого висновку про те, що сторони у справі за час шлюбу звели спірний будинок. Матеріали справи не містять жодного доказу набуття права власності на спірний будинок у період перебування сторін в шлюбі, а свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно було видане йому через 5 років після розірвання шлюбу.
Читайте також: Факт придбання спірного майна у період шлюбу є безумовною підставою для віднесення його до спільної сумісної власності подружжя
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.
Встановивши, що у 2015 р. відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний будинок, проте будинок фактично побудований у 1991 р., тобто в період шлюбу сторін у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що будинок є спільним майном подружжя, тому підлягає поділу в рівних частках.
Правильним є і висновок судів про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, адже відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.
В оцінці наведених обставин необхідно виходити з того, що визначальним юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце після розірвання шлюбу, а факт набуття (створення) майна, в даному випадку – зведення будинку під час шлюбу, що було доведено позивачем та встановлено судом. При цьому під час розгляду судами справи відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу – будівництво будинку у 1991 р. Твердження відповідача про те, що протягом 2010-2016 років він проведені певні роботи, що збільшили вартість майна, належними і допустимими доказами не підтверджені.
Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що позивач не заявляла вимог про визнання спірного будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки під час подання позову про поділ спільного майна подружжя пред`явлення окремо такої вимоги не вимагається.
Підготував Леонід Лазебний
