Законодавство
Заборона поширення аудіовізуальних творів держави-агресора є конституційною
Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 3-р/2021 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих приписів Законів України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. № 3759–XII, «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р. № 9/98–ВР, пов’язаних з забороною на використання і трансляцію в українському телерадіопросторі аудіовізуальних творів, вироблених державою-агресором.
Читайте також: Статус НАБУ узгоджено з вимогами Конституції
Зокрема Конституційний Суд України вказав, що державна політика у сферах національної безпеки й оборони спрямована на забезпечення насамперед воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної безпеки України.
Російська Федерація протягом тривалого часу проводила щодо України недружню державну політику, а у 2014 р. грубо порушила державний суверенітет і територіальну цілісність України, норми міжнародного права та свої міжнародні зобов’язання. В умовах застосування Російською Федерацією (її суб’єктами владних повноважень, посадовцями, а також її найманцями, журналістами, митцями тощо) різних засобів цілеспрямованого формування негативного образу України протидія державі-агресору здійснюється також в інформаційній сфері як складник національної безпеки української держави. Для протидії загрозам парламент застосовує систему нормативних засобів забезпечення інформаційної безпеки України.
Україна має право захищати свою незалежність, свій державний суверенітет і свою територіальну цілісність шляхом здійснення таких системних заходів і застосування засобів, що є співмірними, допустимими і прийнятними з огляду на рівень небезпеки, загроз і викликів, що постали перед нею.
Читайте також: Строк каденції префекта – 3 роки
Оспорювані приписи Закону № 3759, Закону № 9 мають правомірну мету й спрямовані на захист інформаційної безпеки, державного суверенітету і територіальної цілісності України, на унеможливлення деструктивного інформаційно-пропагандистського впливу та тиску держави-окупанта на свідомість і підсвідомість громадян України за допомогою аудіовізуальних творів та засобів.
Виклики та загрози, які постали перед українською державністю у зв’язку з тимчасовою російською окупацією Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, окремих районів Донецької та Луганської областей, а також постійні спроби держави-окупанта штучно дестабілізувати ситуацію в Україні, зокрема шляхом цілеспрямованого формування негативного образу України та широкого застосування державою-окупантом викривленої й перекрученої інформації (зокрема засобами, що їх застосовують у кінематографії, тобто через розповсюдження і демонстрування фільмів з тенденційним викладом та однобічним висвітленням подій і фактів, «демонізацію» прихильників українського національного відродження та цілеспрямовану руйнацію духовно-культурних основ української державності) обумовили потребу посилити стримування держави-окупанта та протидію російській агресивній державній політиці щодо України насамперед у інформаційній сфері.
Таким чином, Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи першого речення абзацу десятого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», абзацу четвертого частини третьої статті 15, абзацу четвертого частини четвертої статті 15, частини шостої статті 15, частини сьомої статті 15, частини першої статті 15-1, другого речення частини другої статті 15-1 Закону України «Про кінематографію».
Нагадаємо, примусове позбавлення житла через зміну власника гуртожитку є неконституційним