Судова практика
Невиконання договірних обов’язків є допустимим при відмові від договору в односторонньому порядку, якщо це передбачено договором або законом
8 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 727/898/19 задовольнив касаційну скаргу власника майна, який відмовився від договору оренди.
Орендар звернувся з позовом до власника майна про усунення перешкод в користуванні майном. У позові зазначав, що між банком та позивачем було укладено договір оренди нежитлових приміщень. Позивач продовжив користуватись ними після закінчення строку договору оренди, тому договір вважався поновленим на строк, який був встановлений договором. Але відповідач, який в 2017 р. набув право власності на спірні нежитлові приміщення, чинить перешкоди у доступі до них.
Читайте також: Користування майном після припинення договору найму здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що договір оренди продовжено на новий строк, оскільки після закінчення строку його дії орендар продовжував користуватися нежитловими приміщеннями та були відсутні заперечення орендодавця. Однак новий власник майна повідомив орендаря про розірвання договору на підставі п. 4.1 розділу договору «Строк оренди» та визначав порядок відмови від продовження договору в разі закінчення строку, на який він був укладений, не визначаючи процедури розірвання договору в односторонньому порядку.
У касаційній скарзі власник майна зазначав, що суд апеляційної інстанції фактично здійснив тлумачення умов договору (встановлено якісно новий зміст п. 4.1 договору) на порушення положень ЦК України та ототожнив поняття відмови від договору із достроковим розірванням договору в односторонньому порядку.
Верховний Суд вказав, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (ст.ст. 651 – 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у ст.ст. 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Читайте також: За відсутності визначених законом підстав орендар не може вимагати зміни умов договору оренди державного чи комунального майна
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 р. у справі № 910/4391/19 вказано, що: «відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 серпня 2021 р. по справі № 456/2076/19 вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов’язковість договору».
У цій справі:
– суди не звернули увагу, що тлумачення змісту договору оренди, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, свідчить, що п. 4.1 встановлює право на відмову від договору будь-якої із його сторін в будь-який час, а не тільки при продовженні строку договору;
– суди не врахували, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Власник майна направив орендарю повідомлення про розірвання договору оренди на підставі п. 4.1. договору, тобто відмовився від договору;
– суди не звернули увагу, що невиконання обов’язків, встановлених договором, може відбуватися при відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
– за таких обставин, оскільки власник майна відмовився від договору, то в позивача відсутнє суб’єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку.
Отже, врахувавши висновок, викладений у постанові ВС від 4 серпня 2021 р. по справі № 456/2076/19, Верховний Суд оскаржені судові рішення скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
