Думка експерта
Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної культури. Частина 1
Олександр СОСНІН, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Тренди розвитку сучасного суспільства значною мірою формуються під впливом потреб інформаційно-комунікаційної, фінансово-економічної, соціально-політичної і культурної діяльності людства, вільного доступу до різноманітних джерел інформації, які дедалі більше стають ресурсом розвитку країн світу. Соціокультурна динаміка сучасного суспільства характеризується розширенням мережного медіапростору, що посилює фактори інформаційного впливу на свідомість та поведінку людини.
Нове в інформаційно-комунікаційній політиці
Приблизно на зламі тисячоліть США подолали 50-відсоткову позначку у використанні іnternet, персональних комп’ютерів, мобільних телефонів та інших ґаджетів і, підкреслюючи цим широкий вплив комп’ютерів та їх дисплеїв на нашу свідомість та сприйняття природного середовища, тепер починає активно використовувати тривимірну графіку та зображення на моніторах комп’ютерів. За таких умов, вочевидь, зростає як актуальність психофізіологічних досліджень взаємодії людини та комп’ютера, так і розробки принципово нових засад інформаційно-комунікаційної політики в державі. Все це ставить перед кожною країною винятково складні питання щодо постійного вдосконалення й розуміння вимог законодавчих актів і, як наслідок, до освіти та процесів культурного виховання громадян. Формування в них здатностей широко бачити й знати, чим живе країна, вміння стратегічно мислити та бажання брати активну участь в управлінні державою є винятково складною справою, оскільки системний тиск інформаційно-комунікаційного середовища дуже чітко віддзеркалюється у функціональному взаємозв’язку когнітивної мережі соціуму та ментальної активності громадян, оскільки сприйняття інформації людиною сприймається як узагальнений процес, що передбачає її вибір у семантичному просторі. В умовах постійного насичення нашого життя інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) і загальної комп’ютеризації вибір цей ускладнюється та одночасно віртуалізується. На абстракцію перетворюється сенс багатьох понять, наприклад, «народ», який дедалі більше називають населенням або масою споживачів товарів, послуг тощо.
Читайте також: 7 стратегічних цілей інформаційної безпеки України
Водночас природна для людини дія на основі здорового глузду підсвідомо спирається на сенс при визначенні поточної життєвої ситуації, досвід та культурний контекст особистого життя. Комунікативна стратегія в цьому випадку визначається негласними принципами розуміння, які фіксують вимоги смислової зв’язності, автономності, актуальності, адекватності сенсу у сприйнятті інформації. Ця матриця організує життєвий контекст орієнтації особистості в інформаційно-комунікаційній сфері, спрямовуючи ментальну активність у процесах розуміння, оцінки подій та самооцінці.
Вплив ІКТ на молодь
Під впливом розвитку ІКТ та різноманітних гасел про свободу, демократію, рівність деякі молоді люди дедалі більше починають відмовлятися від кар’єри, яка вимагає від них відповідної і бажано фундаментальної освіти, розуміння проблем та загальнополітичної ситуації в світі, ініціативи, енергії, особистих зусиль і волі на життєвому шляху. Лібертаріа́нство (франц. libertaire; англ. libertarianism; від лат. libertas — «свобода») — термін, який використовується спектром політичних філософій, що просувають ідею індивідуальної свободи та мінімізації розміру державного апарату. Термін «лібертаріанство» охоплює широкий спектр політичних, економічних, соціальних ідей: від консерватизму, що підтримує численні самообмеження поряд із заходами державного примусу, до лібертинізму, що відкидає будь-які моральні обмеження). Взагалі відгороджуються від проблем опіки держави над громадянами при вирішенні соціальних питань життя, вимагаючи, в той же час, від держави дедалі більшого контролю й регламентації дій і правил поведінки. За таких умов дедалі більше людей потрапляють під владу політиків, які пропагують відмову від усіх традиційних інституцій та норм, що створює комплексний ефект втрати довіри до офіційної влади. Як наслідок, громадяни часто обирають за взірець політиків, які розділяють їхню недовіру, а потім розчаровуються ще більше, коли їхні лідери говорять, наскільки погані інститути, якими вони зараз мають керуватися. Найменша відповідальність таку молодь лякає, породжуючи безмежний егоїзм, кожен намагається займатися лише собою. Совість стає поступливою, загальна моральність знижується й повільно згасає, людина втрачає бажання господарювати — в сім’ї, на землі й у виробництві, дедалі більше починає сприймати будь-яку владу над собою як насильство — не опановуючи себе навіть у дискурсі.
Читайте також: Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної сфери держави
Саме поняття «праця» в уявленні наших громадян абстрагується настільки, що перестає бути основою культури. Гроші в інформаційному суспільстві, яке ми будуємо, вже давно перестали бути еквівалентом праці і перетворилися на абстракцію деривативів (деривати́в (похідни́й фіна́нсовий інструме́нт) — це договір стандартної форми, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених у цьому договорі умовах у майбутньому), обсяг яких перевищує обсяг світового ВВП у десятки разів. Ознаки духовної кризи і взагалі глобальної гуманітарної катастрофи, яка наближається в світі, диктують головну мету сучасної освіти — по-перше, адаптувати молодь до умов життя в реаліях нового комп’ютеризованого світу, по-друге, стримати темпи розвитку «суспільства споживання», зважаючи на те, що протягом наступних двохтрьох років більшість віртуальних зустрічей перемістяться із двомірних зображень у метасвіт – тривимірний простір з цифровими аватарами.
Усе це викликає цілком обґрунтоване занепокоєння в суспільстві, оскільки той, хто не вміє володіти собою, може підпасти під владу інших, що особливо небезпечно сьогодні, коли світ долає вади процесів переходу до постіндустріальної економіки. Молодь, не здобувши в запропонованій їй системі освіти необхідних для роботи в новому інформаційно-комунікаційному (цифровому) середовищі знань, без будь-якого життєвого й управлінського досвіду долучаючись до виконання громадянських обов’язків у суспільстві, несвідомо стає інфантильною до справ економічного і соціально-політичного розвитку країни.
Необхідність корегування освітніх програм
Перехід до інформаційного суспільства супроводжується розумінням того, що благополуччя соціуму та його розвиток ґрунтуються на виробництві, поширенні та застосуванні різних знань. Водночас широка доступність вищої освіти, її масовий характер, зростання кількості університетів та ускладнення їх структури вже призвели до перегляду ролі вищих навчальних закладів у вирішенні актуальних соціальних проблем, усвідомлення їхньої відповідальності за підвищення якості життя на території присутності. Сучасний університет, крім традиційних функцій, пов’язаних із підготовкою професійних кадрів та проведенням наукових досліджень, дедалі більше починає виконувати і «третю місію».
Читайте також: Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної сфери держави
Питання, які включає в себе ця місія вищого навчального закладу, є дискусійним, але можна виділити кілька її ключових компонентів:
1) виробництво та трансляція знань громадян;
2) створення та впровадження інновацій, трансфер технологій;
3) комерціалізація наукових знань і підприємницька діяльність (часто мається на увазі некомерційна взаємодія вузу та різних стейкхолдерів).
Трагічності щодо виконання третьої місії додає лише ситуація, за якої грандіозні досягнення в цифрових технологіях, на опанування яких раніше пішли б десятиліття, стали реальністю, що характеризується втратою потреби до масової людської зайнятості, загальносвітовою кризою демократичних інституцій тощо. Все це означає, що навчальні програми університетської підготовки фахівців мають бути терміново переглянутими, стати більш насиченими, дійсно науковими знаннями, в тому числі суміжних економічних і гуманітарних наук, психології зокрема. Нам потрібно терміново сформувати в молоді більш високий рівень віртуального мислення, чого можна досягти, не лише системно просуваючи в їхню свідомість розуміння і знання комп’ютерних наук, а й необхідності вивчення закономірностей процесів глобального розвитку наукових знань, конкретизуючи й критично оглядаючи накопичений в Україні досвід науково-технічного розвитку й інформаційні ресурси.
Таким чином, науково-просвітницька діяльність може розумітися як один із напрямів у рамках здійснення університетом третьої місії. Ознайомлення широкого загалу з досягненнями сучасної науки сприятиме формуванню нових методів відбору, передачі та засвоєння інформації, розвитку критичного мислення, стійкості до лженаукових знань, уміння адаптуватися до інновацій та соціальних змін, позитивного ставлення до них. Поширення наукового просвітництва призведе до розширення можливостей для самоосвіти, залучення молоді до заняття професійною наукою, збільшення варіантів побудови власних життєвих та освітніх стратегій, що дозволить розкрити потенціал людини, про який вона іноді навіть не здогадується.
Негативні наслідки тотальної комп’ютеризації
Слід визнавати, що як і будь-яка інша революція, інформаційно-комунікаційна теж поглиблює кризу у відносинах людей між собою і суспільством, а тому винятково важливо передбачати і вчитися долати негативні наслідки тотальної комп’ютеризації. Так, сьогодні надлишкове використання електронних засобів комунікації в процесі навчання студентів (учнів) у період коронавірусної пандемії багато в чому позбавило студентів спілкування з викладачем. Тобто, здобуваючи освіту, молодь залишена без «атмосфери аудиторій», без вичерпних пояснень досвідчених викладачів щодо складних питань сучасної науки, які виникають в навчальному процесі, який в умовах дистанційного навчання перетворився багато в чому на формальність. За таких умов для успішного виконання ідей, закладених у програми інформатизації з метою використання її можливостей потрібно швидко знайти нові методи формування в громадян України світогляду людей майбутнього, тобто потрібно розширити коло і якість спілкування викладачів із молоддю в процесі освіти.
Вчити молодь методам здобуття освіти в існуючих умовах віртуального освітнього процесу і в координатах її уявлень про організаційні умови, які відбуваються в науково-освітній сфері, стало важко, і подолати ці вади є винятково актуальним завданням сьогодення. Питання про те, як і на яких умовах здійснювати професійну підготовку молоді, набуло ваги проблеми національної безпеки. Університети за таких умов взагалі мають терміново повернутися винятково до очних форм навчання молоді, оскільки досвід, отриманий у період боротьби з коронавірусом, виявив масу технологічних вад і нашу відсталість щодо розуміння молоддю статусу освіченої людини в сучасному світі чисельних протиріч і вад. У вітчизняній науково-освітній діяльності молодь не бачить, що на етапі трансформації самого сенсу економік світу при переході до постіндустріального розвитку, управління у всіх сферах людської діяльності дедалі більше переходить від державних інституцій до корпорацій.
Минуле ХХ століття стало епохою й довело, що ідея створення однополярного англосаксонського світу із глобального управління моделлю фінансово-економічною діяльністю в світі є реальною справою, однак лише за умов бездоганного функціонування ІКТ і людино-машинних систем управління. І тут наші успіхи багато в чому залежатимуть від того, наскільки точно в наших законодавчих актах буде «виписано» концептуальні положення стратегій і планів розбудови інформаційного суспільства.
У світі навіть за умов існування однотипних для всіх країн систем ІКТ сформувалася й заявила про себе багатополярна модель фінансово-економічного облаштування світу — утворилися навіть різні державні й галузеві, приватні за своєю суттю, центри розвитку зі своїми самобутніми моделями організації суспільно-політичного життя, промисловості, науки, освіти тощо. Досягнення ІКТ ефективно продемонстрували свої можливості, сформувавши нове віртуальне бачення проблем розвитку в глобальному вимірі.
До середини ХХ століття ІКТ, зазвичай, значною мірою були сервісними. Треба пам’ятати, що всі сучасні тренди розвитку нашої науково-освітньої діяльності століттями встановлювалися на досвіді першої інформаційної революції, яка пов’язана з появою писемності та обумовлює всі попередні технології масової науково-освітньої діяльності — через фіксацію інформації на матеріальних носіях у знаках і малюнках і, тим самим, зруйнувала монополію вузького кола людей на знання; другої (XV ст.), яка обумовила поширення інформації через книгодрукування; третьої (кінець XIX — початок XX ст.), яку пов’язують із винаходом телеграфу, телефону, радіо і телебачення тощо. Їх технічного вдосконалення постійно вимагав, насамперед, розвиток військово-промислових комплексів, постійно продукуючи все нові потреби, і нових, більш прогресивних промислових технологій. Наприклад, наприкінці 40-х років минулого століття лише розвиток гібридної мікроелектроніки реалізував потребу зробити атомну зброю мобільною. Сьогодні інтегральні технології (або нанотехнології) створюють електронні схеми винятково в об’ємі кристалу напівпровідникового матеріалу, що дозволяє проектувати і виготовляти вже не бомби, а керовані артилерійські снаряди та протитанкові ракетні комплекси для моторизованої піхоти.
Без розвитку мікроелектроніки та мікропроцесорної техніки був би неможливим і стрімкий прогрес та створення сучасних моделей персональних комп’ютерів (ПК) і систем штучного інтелекту. Дивним чином успіхи СРСР з появою великих ЕОМ збіглися в часі з появою в США ПК і навіть із згортанням у них (тимчасово) програм створення великих ЕОМ. Дуже можливо, що причина полягала в тому, що усвідомивши безперспективність змагання, вони скористалися колективним розумом свого науково-технічного середовища і великою свободою маневру своєї науково-промислової бази. США з появою ПК взялися за реалізацію глобального проекту — фінансово-економічного домінування на новому технологічному рівні.
Зі зростаючими можливостями ПК за останні десятиліття багато що кардинально змінилося, скажімо, принципи фіксації та обробки інформації в ґаджетах, технології виробництва друкованої та мас-медійної продукції, і, як наслідок, стиль життя і взагалі вся світоглядна система цінностей життя сучасної людини. Технологічно вдосконалюючись, ІКТ вже в ХХІ столітті почали змінювати фундаментальні засади управлінської, фінансово-економічної, культурно-просвітницької роботи…
Четверта інформаційна революція
Масова поява комп’ютерної техніки обумовила четверту інформаційну революцію. Маємо постійно пам’ятати, що Україна була тут серед перших країн світу, 25 грудня 1951 року в Києві в лабораторії Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка Сергія Лєбедєва було введено в експлуатацію першу обчислювальну машину МЕО у континентальній Європі — комп’ютер з автоматичним виконанням програми. Розробку було розпочато з метою змоделювати функціонування більш потужної обчислювальної машини ВЕОМ, але вже після перших успіхів, враховуючи гостроту потреби (як в УРСР, так і в СРСР у цілому) в обчислювальних потужностях, макет вирішили перетворити на машину для обчислення реальних завдань. Тобто перша спроба стала основою «обчислювальних потужностей» України (не беручи до уваги спеціалізовану ЕОМ «СЕОМ»).
У ті часи гігантське протистояння двох систем — капіталістичної, в якій превалювали ринкові відносини, і соціалістичної — з плановою економікою в народному господарстві, набувало максимального загострення. Перемога соціалістичної системи в боротьбі на випередження в освоєнні космосу, вдала реалізація ядерних технологій у сфері енергетики стимулювали появу проектів академіка В. М. Глушкова щодо реформування сфери управління господарством великої країни, які вимагали від неї повної концентрації зусиль заради прогресу в науково-технічній сфері. Створення першої ЕОМ стимулювало в Україні вибуховий розвиток кібернетики як науки та промисловості, появи в нас нових науково-технічних технологій мікроелектроніки (яка, в свою чергу, стимулювала дослідження фізиків, хіміків, матеріалознавців), розвинуло оптику, фотоелектроніку тощо.
Ера цифровізації
Цифровизація суспільства, яку ми спостерігаємо сьогодні, почала реалізовувати багатошарові і широко розгалужені системи цифрового унаявлення інформації в сучасних людино-машинних системах і приладах. Безумовно, вона багато що змінить у нашому житті, вимагаючи стрімкого оновлення практичних знань у форматі нових вимог, скажімо, у відносинах працедавців та робітників щодо присутності на фіксованих робочих місцях.
Розвиваючись, цифрові ІКТ сьогодні активно впливають на свідомість людини і дедалі більше стають винятково ефективним інструментом вдосконалення всіх управлінських, промислових і науково-освітніх технологій, стимулюючи їх розвиток та вдосконалення, навіть фундаментальних змін, основою яких є міждисциплінарні дослідження в усіх сферах людських знань. Модифікуючи їх технологічно, вони дедалі більше змушують нас працювати у тривимірному віртуальному просторі, використовуючи все нові можливості комп’ютерної техніки. Новітні ІКТ, зокрема, надають нам можливість свідомо і цілеспрямовано комунікувати, передавати один одному знання, насолоджуватися штучно згенерованою тривимірною графікою, звуком тощо. На жаль, обумовлюючи/підсилюючи при цьому хаос життя сучасного суспільства, змушуючи забувати про реальність проблем життя, що винятково небезпечно, а тому сьогодні надзвичайно важливо постійно вибудовувати адекватні моделі й механізми узгодження проблем та ризиків, що виникають, із національними інтересами, а також інтересами приватних осіб та їх структур, держав і наддержав, які мають вплив на життя в Україні.
Цифровізація і безпекові параметри життя
Безумовно, постійна необхідність створення більш досконалого програмного забезпечення з появою доступу до все нових глобальних інформаційно-комунікаційних сервісів і мереж, іnternet зокрема, постійно формуватиме все нову економічну реальність на ринку праці і часто докорінно змінюватиме сенс багатьох навіть загальновідомих понять та взагалі всю філософсько-психологічну ідеологію інформаційно-комунікаційної діяльності людини — від античної «як любов до мудрості» до сучасної «як любов до інформації».
Немає сумніву в тому, що проекти впровадження новітніх цифрових технологій, які пропонують іноземні держави, — це не тільки нова корисна реальність логічного розвитку техносфери суспільства, політичної й соціально-економічної реальності, але й неминуча/невід’ємна зміна характеристик безпекових параметрів життя. Пов’язавши забезпечення норм професії з правилами електронної взаємодії, ми маємо це усвідомлювати, а визначаючи курс на споживацтво як на нову філософію сучасного суспільства, ми, безумовно, багато в чому позбавляємо наше життя звичних пріоритетів. Сенс багатьох явищ цифрової трансформації ще вразить усі клітини суспільства, поширивши свій вплив навіть на ті його прошарки, які дотепер вважалися інтелектуально зрілими.
За таких умов, безумовно, всі дії влади вимагають широкого публічного обговорення, а проблеми, які виникають, колективного вирішення, оскільки проведення необхідних змін або корекції є питанням різного рівня в низці проблем стратегії національної безпеки та інформаційно-комунікаційної політики. І не тільки з огляду на питання фінансово-економічні, а здебільшого на соціальні, технологічні й гуманітарні, оскільки тут задіяно декілька контурів внутрішнього і зовнішнього управління країною.
Кіберпсихологія
Вибудовуючи нову архітектуру системи управління в державі на умовах широкого використання комп’ютерів та смартфонів, потрібно змінювати, зокрема, всю науково-освітню діяльність. Ми маємо звернути свою увагу на досвід США, Китаю, Росії, країн Західної Європи, де вже з початку 2000-х років спостерігається активний розвиток наук із вивчення процесів, які виникають при взаємодії людини з комп’ютерною технікою (англ. Human-computer interaction — HCI). Інтегруючою тут стала кіберпсихологія, яка досліджує вплив комп’ютерних технологій і віртуальних середовищ, які вони створюють, на стан і поведінку особистості, яка живе і працює в сучасних надскладних людино-комп’ютерних системах наднаціонального рівня. Кіберпсихологія досліджує людський розум та поведінку і те, як культура технологій, зокрема віртуальна реальність та соціальні мережі впливають на них. Основні дослідження зосереджені на впливі іnternet та кіберпростору на психологію окремих осіб та груп. Деякі гарячі теми включають: ідентичність у мережі, відносини в мережі, типи особистості в кіберпросторі, перенесення на комп’ютери, залежність від комп’ютерів та іnternet, регресивна поведінка в кіберпросторі, online змінювання статі тощо.
Своїми дослідженнями вона охоплює широке коло знань про людину й сучасне суспільство — тут і глибокі дослідження генетиків, терапевтів, хірургів, фахівців інших спеціальностей, які досліджують фізіологію діяльності людини і мозку, зокрема, створюючи повне уявлення про вплив на них комп’ютерної техніки та новітніх засобів ІКТ.
Кіберпсихологія стала винятково популярною наукою й набула активного розвитку в світі. Вона постійно декларує все нові й нові вимоги до політичних, фінансових та соціально-економічних процесів, відстежує синергетичні тощо, генеруючи наймодніші концепції розробки методик щодо управління свідомістю людини і суспільством, під її впливом генерується і стає гуманітарними технологіями велика кількість процесів управління суспільством.
Усе це нам слід сьогодні ретельно вивчати і як досвід, і як науку. Головними тут, безумовно, є питання безпеки, оскільки об’єднання можливостей прогресивних ІКТ значною мірою руйнує консервативні за своєю суттю традиції, зокрема в сфері державного управління, промисловості, бізнесу, науковоосвітньої сфери тощо.
Аватари й питання безпеки
Питання безпеки в сучасному комп’ютеризованому світі активно опрацьовуються практичними психологами, соціологами, кібернетиками, але повного розуміння поведінки людини у віртуальному просторі немає. Багато людей намагаються викласти тут власні амбіції, задовольняючи потреби систем управління державними справами, військовою технікою, життям суспільства, зокрема й сферою науки та освіти. Безумовно, величезна кількість населення, насамперед квазіінтелектуальна молодь, під впливом розвитку новітніх ІКТ несвідомо захоплюється ідеями комп’ютерного мислення, електронними іграми тощо і, на жаль, поступово перетворюється на аватарів (аватар (інтернет) — графічне зображення юзера (користувача) (від англ. User picture — «зображення користувача») — буває 2D — двовимірні іконки в інтернет-середовищі або 3D — трьохвимірні моделі у віртуальних світах комп’ютерних чи online-ігор), безглуздо пересуваючись у віртуальному просторі. Сподіваючись на легку можливість конструктивного спілкування один з одним і системами штучного інтелекту, вони не бачать справжнього призначення новітніх ІКТ, того, що вони є інструментом для масштабного технологічного і світоглядного оновлення майбутнього.
Слід розуміти їх призначення більш повно і винятково через призму проблем національної безпеки, а управлінській еліті терміново визнавати це законодавчо. Сучасні ІКТ є інструментом просування новітніх технологічних і гуманітарних ідей моделі організації західного типу розвитку суспільства. Зрозуміло, що опрацьовують ідеї, стратегії і плани вельми кваліфіковані фахівці і структури великого міжнародного бізнесу. Їх мета — підвищення контролю за системами управління, за людьми на загальносвітовому рівні економіки. Навіть під егідою ООН приватні особи й фінансові фонди, консалтингові компанії вже давно й досить продуктивно вибудовують систему нагляду за діяльністю громадян і урядів держав у всіх сферах життя, за пересуванням людей, за їх хворобами, починають збирати генетичну інформацію… Сьогодні на порядок денний винесено створення генетичних паспортів для кожної людини. Така діяльність патронується майже приватними фондами цілеспрямовано й передбачає організацію достатньо вільних процедур доступу до персональних даних громадян усіх країн, а тому світ має потурбуватися про те, хто і як з ними працює, відповідає за їх збереження, постійно оновлювати законодавчі акти.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
