В Україні
Вітчизняна економіка потребує ліберального правового регулювання. Ви з цим не згодні?
Дев’ятнадцять років пролетіло з моменту прийняття 16 січня 2003 року Цивільного та Господарського кодексів (далі — ЦК та ГК). Їх розробники переслідували безумовно різну мету щодо предмету та методології регулювання і меж дії цих важливих для країни актів. Що й створило сьогодні проблему.
Бо якщо першим кодексом регулюється динаміка обороту немайнових та майнових відносин (цивільні відносини), які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників і, врешті-решт, мала б бути досягнена гармонійність та одноманітність правового регулювання, але в результаті маємо необхідність рекодифікації ЦК, то другим було визначено формування основних засад господарювання й регулювання господарських відносин, що виникають у процесі діяльності між суб’єктами господарювання. Врешті-решт виникло питання про його скасування у зв’язку з низькими регулювальними можливостями та наявністю квазімоделі регулювання.
Читайте також: Цифрову трансформацію економіки доручено новій робочій групі
Варто зазначити, що характер створюваної в країні моделі регулювання економіки є настільки позбавленим господарських відносин і подальшим посиленням номенклатурно-адміністративного впливу, що така модель потребує, мабуть, не стільки певного регулювання, а перш за все здорового глузду та медичного підходу — не нашкодь. Як свідчить статистика, більшість суб’єктів господарювання у будь-якому сегменті економіки існують самі по собі і працюють на свій страх і ризик. Так, скажімо, 95—99% водіїв таксі працюють сьогодні в Україні поза легальним полем, вони не мають ліцензій, не сплачують податки, крім ПДВ за пальне та запчастини. Про це розповів голова Української таксомоторної асоціації Андрій Антонюк.
Мусимо констатувати, що багато господарюючих суб’єктів наразі намагаються уникати будь-якого регулювання. Бо в своїй основі ринок дрібних підприємців бажає ліберального регулювання, тобто вони працюють, як я вже зазначав, на свій страх і ризик.
Читайте також: Підтримка населення щодо членства України в НАТО зростає, а найбільше турбує українців стан економіки – нове опитування МРІ
І така ситуація панує практично в усіх секторах економіки: наданні послуг, дрібному товарному виробництві, проведенні певних робіт. У той же час у великому та середньому бізнесі превалює номенклатурне регулювання, найбільшим злом якого є монополізація ринків. Пошуком цього «зла» займаються відомства, які ніколи особливо не переймалися питаннями регулювання господарської діяльності, захистом вітчизняного товаровиробника, а саме Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура. В той же час Мінекономіки переважну більшість робочого часу займається формування кадрового потенціалу, адже за останні два роки в ньому вже тричі змінювалася працююча команда. В Офісі Президента України, судячи з його нещодавнього виступу в Раді, теж не дуже турбуються про економіку України, бо В. Зеленський, виступаючи, перерахував лише здобутки та трудові звитяги власної команди. При цьому він і сам щиро порадувався зміцненню гривні на 30 копійок, а також вважає за достатнє отримати 4—5 млрд доларів США інвестицій для національних проектів. Разом із тим, незрозуміло, хто заводитиме на українські підприємства мільярдні прямі іноземні інвестиції, якщо капітал продовжує тікати з України? До того ж, цього року Україна повинна виплатити лише МВФ близько 2,4 млрд доларів (згідно з графіком, який уже опублікував Фонд, ці виплати розділені на п’ять етапів, словом, жодних поблажок і відстрочок). Та найкумедніше у всьому цьому є те, що влада продовжує «стьоб» над людьми. Так, за найскромнішими оцінками голови Ради НБУ Б. Данилишина, українські агробарони в минулому році підвищили ціни на продукти харчування на 20%—40%, а доходи населення в цей же час зросли лише на 3 відсотки, тобто знову купівельна спроможність українців залишилася найнижчою в Європі. Та й без цього зрозуміло, що хто сильний у сучасному світі, той себе захистить, а хто виявився «слабкою ланкою» — йде в тінь або зникає. Бо вся господарська діяльність у нашій країні загалом якась напівпрозора. Проте сьогодні потрібно шукати не лише «зло», яке, можливо, міститься в надрах зазначених на початку кодифікований актах, нехай один із них незабаром і зникне. Але є «слабкі місця» і в надрах самого Цивільного кодексу. Не уявляю, як за допомогою того, що базується на моделі юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників, можна будувати економіку, яка не визнає або відкидає ті ж рівність, вільність та майнову самостійність. Наразі енергоринок, аграрний ринок, ринок продуктів та товарів першої необхідності, торгівля, машинобудування, ринок послуг тощо монополізовані настільки, наскільки вистачає сил політичним опонентам бути при владі й вибудовувати свою економічну міць.
На зазначених умовах на сьогодні не працюють, а отже, випадають зі сфери регулювання цивільних відносин, біржі, корпорації, монополії, інші економічні утворення. Потрібно визнати, що й певні види діяльності навряд чи потребують цивільно-правового регулювання. Йдеться про діяльність із захисту прав споживачів, містобудування, землевпорядкування, інформаційну діяльність та ЗМІ тощо. Хоча треба визнати, що той же Цивільний кодекс на сьогодні містить багато цінних положень, які мають бути втіленими в інших актах як висхідні. Адже ЦК — це також звід принципів і визначень із регулювання та охорони правових відносин. Отже, не намагаючись примирити тих, хто ніколи, здається, не примириться, маючи на увазі цивілістів і господарників, все ж сподіваємося на державні структури, котрі мають надавати приклад у пошуку злагоди й громадянського миру, а не громадянської напруги, хоча б у такій тонкій сфері, якою є наука й наукова діяльність, яка й створює кодифіковані акти та правові норми. І щоб нам не довелося, врешті-решт, жити з Цивільним кодексом у голові та з монополією в економіці, яка сьогодні потребує ліберального правового регулювання. Цього вимагає і час, і бізнес…
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
