Думка експерта
Правові механізми протидії злочинам міжнародного характеру в еру глобальної електронної комунікації. Частина 2
Закінчення. Початок
Петро Біленчук
професор Національного авіаційного університету
Микола Малій
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»
Олександр Кравчук
заступник начальника управління Департаменту забезпечення діяльності міністра Міністерства внутрішніх справ України
Питання контролю над електронним інтелектом
На сьогодні існують різні позиції з приводу визначення правосуб’єктності сабботів (роботів або програм з електронним інтелектом) у системі правовідносин. Концепція правосуб’єктності саббота (як потенційного суб’єкта права) є абсолютно новою й зовсім не вивченою на сьогоднішній день. Також дана концепція породжує можливий новий вид суб’єкта права — саббота.
Серед перших історичних кроків законодавчого врегулювання питання правового статусу сабботів (роботів з електронним інтелектом) або його елементами можна віднести Резолюцію Європейського парламенту від 16 лютого 2017 року з рекомендаціями Комісії з цивільно-правових норм з робототехніки (2015/2103 (INL), яка містить пропозицію включити в законодавство Європейського Союзу поняття «розумний робот», розробити систему реєстрації таких роботів, а також визначити правовий їх статус як електронної особи, електронної особистості (European Parliament Resolution of 16 February 2017 with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL).
Читайте також: Правові механізми протидії злочинам міжнародного характеру в еру глобальної електронної комунікації
Одним з актуальних завдань сьогодення, на думку О. Е. Радутного, є питання про роль та місце електронного (штучного) інтелекту (artificial intelligence) в системі суспільних правовідносин, які захищаються карним правом, зв’язок інформаційної безпеки з дослідженнями електронного (штучного) інтелекту та їх результатами, можливість і доцільність визнання електронного (штучного) інтелекту, що фізично втілений в об’єкт саббототехніки (робототехніки), об’єктом та/ або суб’єктом карних відносин. Досягнення в розвитку електронного (штучного) інтелекту можуть бути використані для вчинення злочинів, в тому числі в сфері інформаційних відносин, або сам він може представляти безпосередню загрозу охоронюваним правам та законним інтересам людини, суспільства та держави (Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність штучного інтелекту. «Інформація і право» № 2(21)/2017 р. С. 124—132.).
Крістофер О. Хернес робить припущення, що якщо електронний (штучний) інтелект має нести юридичну відповідальність за свої дії, тоді він повинен мати фізичну, юридичну та цифрову ідентичність, подібну людині. Відтак постає справедливе питання, що якщо в електронного (штучного) інтелекту є ті ж юридичні обов’язки, що і в людини, хіба в нього не повинні бути такі ж юридичні права, як у людини? (Christoffer O. Hernaes.Artificial Intelligence, Legal Responsibility and Civil Rights. Aug 22, 2015).
Схожої позиції притримується й О. А. Баранов, який вказує на необхідність визнання сабботів (роботів) з електронним (штучним) інтелектом суб’єктами суспільних відносин, а саме «еквівалентами фізичної особи» (Баранов О. А. Інтернет речей (ІоТ): робот зі штучним інтелектом у правовідносинах. Юридична Україна. 2018. № 5—6. С. 75—95.)
Натомість Харитонов Є. О. та Харитонова О. І. пропонують визнати сабботів (роботів) з електронним (штучним) інтелектом квазі-юридичною особою з «кіберздатністю», яка може реалізовуватися за допомогою не лише правочинів, а й юридичних вчинків (Харитонов Є. О., Харитонова О. І. До проблеми цивільної правосуб’єктності роботів: матеріали наук.-практ. конф. Інтернет речей: проблеми правового регулювання та впровадження, м. Київ, 29 листопада 2018 р., НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» / упоряд. В. М. Фурашев, С. О. Дорогих. Київ: Вид-во «Політехніка», 2018. С. 42—46.).
Аналіз положень чинного законодавства України, проведений Т. Г. Катковою, дає змогу дійти висновку про правове регулювання, яке ґрунтується на першій гіпотезі: саббот (робот) з електронним (штучним) інтелектом — об’єкт суспільних відносин — власність фізичної або юридичної особи не є та не може бути окремим самостійним суб’єктом суспільних відносин. Зважаючи на викладене вище, електронний (штучний) інтелект потрібно сприймати як джерело підвищеної небезпеки та розглядати з урахуванням всіх специфічних умов відповідальності за завдану шкоду з боку саме джерела підвищеної небезпеки, що вже встановлено нормами чинного законодавства України. В разі закріплення в майбутньому національним законодавством України особливого статусу саббота (робота) як самостійного суб’єкта правовідносин, питання відповідальності за помилки електронного (штучного) інтелекту підлягатиме коригуванню, оскільки запровадження статусу «електронної особи», як окремого різновиду страхування, впровадження додаткових критеріїв розподілу відповідальності між виробником і власником, а також пошук відповідей на всі інші можливі виклики, які виникатимуть у процесі подальшого використання електронного (штучного) інтелекту в різних сферах людської діяльності, зумовить відповідні дії. Так, якщо розглядати правосуб’єктність «електронної особи» як індивідуального суб’єкта, аналогічного людині, то надання їй такого правового статусу є важливим кроком на шляху до отримання повного набору конституційних («людських») прав, що може породжувати в подальшому інші проблеми: наприклад щодо того, чи можуть до суб’єктів електронного (штучного) інтелекту застосовуватися такі конституційні гарантії як право не бути в рабстві. Одним з аргументів проти наділення електронного (штучного) інтелекту правовим статусом «електронної особи» є його обмежена вразливість до покарання. Хоча сучасні корпорації також наділяються правосуб’єктністю, незважаючи на це, вони не можуть бути, наприклад, позбавлені волі, на них можуть бути накладені фінансові санкції (Каткова Т. Г. Штучний інтелект В Україні: Правові аспекти. ПРАВО І СУСПІЛЬСТВО № 6 / 2020 р. С. 48).
Отже, дослідивши зазначені ідеї та концепції науковців у визначеній науковій сфері, вважаємо, що найбільш прийнятною для подальшого дослідження та розвитку із запровадженням у перспективі в законодавство є концепція визначення правового статусу саббота (робота або програми з електронним інтелектом) як «електронної юридичної особи», яка може мати схожість з юридичною особою в тому сенсі, що обидві вони є для їх власників засобом досягнення певної мети та існують і створюються виключно в інтересах таких власників або творців. Саббот, будучи наділеним правовим статусом «електронної юридичної особи», не набуває прав і обов’язків, аналогічних правам і обов’язкам людини чи громадянина, а власник/засновник саббота створює юридичну фікцію, контроль над якою він зобов’язаний здійснювати та нести повну правову відповідальність.
Електронна юридична особа жодним чином не повинна порівнюватися з людиною в правах, тобто вона не може мати правовий статус громадянина чи фізичної особи. Слід законодавчо врегулювати таку форму діяльності як «електронна юридична особа» і, як наслідок, повну юридичну відповідальність за її діяльність покласти виключно на власників, акціонерів та розробників даної «електронної юридичної особи». Разом із тим необхідно запровадити міжнародний, міждержавний, державний та суспільний контроль за діяльністю «електронної юридичної особи».
Висновки, пропозиції, рекомендації
1. Злочини міжнародного характеру — це протиправні діяння, які становлять загрозу міжнародній спільноті (націям, державам, цивілізації).
2. Міжнародну суспільну загрозу становлять протиправні посягання, що порушують міжнародний громадський порядок, а також загрожують чи несуть небезпеку для міжнародної громадської безпеки (тероризм і кібертероризм, шахрайство й кібершахрайство, традиційна злочинність і злочинність із використанням новітніх кібертехнологій тощо).
3. Міжнародна громадська безпека забезпечується встановленням на міжнародному та національному рівнях гарантій законності — як правових, ідеологічних, політичних, так і економічних, а також попередженням або ліквідацією шкідливих наслідків небезпечних дій людей чи дією стихійних сил природи або джерел підвищеної небезпеки.
4. Необхідно констатувати взаємозв’язок між поняттями «захист права» та «громадський порядок», тому існування громадського порядку нерозривно пов’язане з режимом законності і правопорядком.
5. Ефективну діяльність із запобігання, протидії та розслідування злочинів міжнародного характеру (транскордонних, трансконтинентальних, транснаціональних) спроможні забезпечити головні органи карного правосуддя ООН та підрозділи в державах-членах цієї міжнародної організації.
6. Міжнародні органи карного правосуддя в структурі ООН мають комплектуватися досвідченими працівниками безпекових структур органів правосуддя та правоохоронних органів, у зв’язку з чим у національному трудовому законодавстві слід запровадити інститут направлення для подальшої роботи та службової діяльності в міжнародні організації.
7. Сьогодні на порядку денному перед людством стоїть нагальне питання запровадження міжнародного, державного та суспільного контролю за діяльністю «електронної юридичної особи», а також встановлення юридичної відповідальності власників, акціонерів та розробників за протиправну діяльність такої «електронної юридичної особи».
Джерело: Юридичний вісник України
