Законодавство
Спеціальна конфіскація не порушує конституційних гарантій захисту права власності
Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 1-р/2022 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України, яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), ст.ст. 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України (щодо спеціальної конфіскації).
Зокрема заявники зазначали, що «за своєю правовою суттю інститут спеціальної конфіскації, хоча і відноситься до інших заходів кримінально-правового характеру, фактично, поряд з конфіскацією, є ще одним видом покарання за злочин».
Суд з’ясував співвідношення конфіскації майна зі спеціальною конфіскацією та вказав, що конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні майна, що є власністю засудженого. Унаслідок чого конфіскація майна є видом покарання, застосування якого має на меті покарання винного, його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень цією та іншими особами. Натомість спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається в особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер.
Тому, твердження заявників про застосування до особи одночасно двох видів однакових покарань (конфіскації майна та спеціальної конфіскації) є безпідставними.
Також Суд вказав, що спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування, зокрема примусове безоплатне вилучення майна у недобросовісної третьої особи, на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Читайте також: У разі зміни місця проживання особа не підлягає зняттю з квартирного обліку
Отже, доводи суб’єкта права на конституційне подання щодо обмеження ст.ст. 96-1, 96-2 КК України прав та свобод людини і громадянина, визначених ч. 2 ст. 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62 Конституції України, є безпідставними.
Судове рішення (вирок, ухвала) про застосування спеціальної конфіскації є, по-перше, юридичним актом індивідуальної дії, що встановлює факт незаконності та недобросовісності набуття певною особою конкретного майна, по-друге, спростовує презумпцію правомірності набуття права власності, встановлену в ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України. Унаслідок цього це судове рішення є підставою для вилучення такого майна в особи, стосовно якої може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Суд дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК України.
Отже, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України не порушують конституційних гарантій захисту права власності, а тому не суперечать ст. 21, ч.ч. 1, 4, 6 ст. 41 Конституції України.
