Думка експерта
Ефективна й правомірна конфіскація активів осіб, афілійованих до російського режиму
Валерій БУНЯК,
адвокат, керуючий партнер АО «Bsb partners»
Від самого початку воєнної агресії росії проти України керівництво української держави прийняло рішення заблокувати активи всіх компаній з російським власником (бенефіціаром) в Україні. Й хоча такі кроки політичної влади з юридичної точки зору видавалися небездоганними, хоча б із позиції ст. 92 Конституції України, згідно якої відповідне коло питань регулюється виключно законами України, такі заходи виправдовувала безпрецедентність ситуації та швидкість розвитку подій.
Про ситуацію в українських реаліях
Зокрема, згідно постанови правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 р. було заборонено проведення переважної більшості платежів, крім виплати заробітної плати й податків, юридичною особою, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі, 10 і більше відсотків якої є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації» було встановлено мораторій (заборону) на виконання іншими юридичними особами, в тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, укладення правочинів щодо відчуження нерухомого майна, корпоративних прав, кредиторами (стягувачами), за якими є особи, пов’язані з державою-агресором, у тому числі юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин рф або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до російського законодавства.
Читайте також: Як анонімна власність перешкоджає конфіскації російських активів за кордоном
Очевидно, що надалі в Україні як цивілізованій правовій державі потребувалося прийняття більш досконалих законодавчих процедур, з урахуванням положень ст. 1 Протоколу першого до Європейської конвенції з прав людини, дію якого на своїй території Україна на час війни не призупиняла. Більше того, навіть у випадку окупації, не кажучи вже про правове регулювання на власній території, згідно ст. 46 IV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі та додатку до неї (Гаазької конвенції 1907 року) забороняється безрозбірна конфіскація приватної власності громадян (резидентів) держави-супротивника.
На жаль, у подальшому замість виправлення ситуації й унормування важливих у цей час правовідносин, недолугість правового регулювання процедури конфіскації активів ворога в Україні лише поглибилася. Перш за все, діючи відповідно до Статуту ООН, Гельсинського заключного акту 1975 року й низки інших міжнародних документів, Україна мала б відділити російський режим і афілійованих із ним осіб від громадян росії та російського народу. Адже інакше українська влада, маючи коаліцію із Західними державами, одночасно входить у протиріччя із загальновизнаними принципами міжнародного права. Саме поняття «приватна особа, афілійована з російським режимом» законодавство України до цього не визначає.
Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів», прийнятий 3 березня 2022 року, з позиції реального правозастосування є більше декларативним. Іншого ж законодавства, щодо блокування активів осіб, афілійованих до російського режиму, крім зазначеного вище, в Україні не прийнято.
Конфіскація майна осіб, афілійованих із російським режимом
Не кращою видається ситуація й у частині конфіскації активів осіб, афілійованих з російським режимом. Зокрема, фасадно — для західних партнерів, процедура стягнення активів російської федерації й осіб, що підтримують державу-агресора, передбачена ст. 5-1 Закону України «Про санкції». Якщо коротко, то на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, органу, якому й так роботи в ході війни вистачає, відповідна санкція затверджується Указом Президента України й тільки після цього відповідне подання направляється у Вищий антикорупційний суд, рішення якого, в свою чергу, після апеляційного оскарження до Апеляційної палати ВАКС, є остаточним і виступає підставою до реалізації процедури конфіскації.
Читайте також: Спеціальна конфіскація не порушує конституційних гарантій захисту права власності
Однак, навіть не вдаючись у деталі такого процесу, зрозуміло, що така громіздка процедура є неефективною на практиці. Більше того, сама ця процедура із сумнівних мотивів політизує ВАКС як державну інституцію, яка згідно Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» має зовсім інше призначення.
Підсумовуючи сказане, зазначу, що законно визначена процедура конфіскації активів за ст. 5-1 Закону України «Про санкції» в Україні не працює й, на мій погляд, навряд чи колись ефективно запрацює. На практиці вилучення активів осіб, які мають російський чи білоруський слід, тобто громадян зазначених держав, які є власниками або кінцевими бенефіціарами бізнесу, відбувається в протиправний спосіб, який, до того ж, містить корупційні передумови, а саме – через політично вмотивовані кримінальні провадження, найбільш розповсюдженим серед яких є підслідне Бюро економічної безпеки «ухилення від сплати податків» (ст. 212 Кримінального кодексу України). При цьому нехтуються основні засади кримінального процесу, серед яких об’єктивність, всебічність і неупередженість розслідування з єдино допустимою метою – швидке та повне розкриття злочинів.
Часто-густо в таких випадках відсутні елементарні підстави до порушення кримінального провадження, а тим більше – відсутня будь-яка його судова перспектива. У рамках такого кримінального провадження, яке насправді має зовсім іншу мету – вилучити активи, накладається арешт на майно особи, а саме майно передається в управління Агенції з управління активами. При цьому, у випадку працюючого підприємства, таке підприємство просто зупиняється. Яскравим прикладом подібного правозастосування є повна зупинка Київського картонно-паперового комбінату, в результаті чого без роботи залишилося декілька тисяч працівників.
При цьому таке зловживання кримінальним процесом не має нічого спільного з правом і є очевидно несумісне зі статтями 6 і 18 Європейської конвенції з прав людини та ст. 1 Протоколу першого до зазначеної Конвенції. Крім того, в «кримінальній царині» арешту активів вбачаються суттєві корупційні можливості правоохоронних органів. Адже так легко «відпустити» когось, давши переписати майно на підставних осіб або просто не помітивши російський слід.
Як виправити ситуацію?
Як виправити ситуацію з конфіскацією майна російської федерації й осіб, афілійованих із російським режимом? На мій погляд, вирішення цього питання потребує прийняття як матеріально-правових, так і процедурних положень. Однак це видається не складним і, що головне, не потребує значних бюджетних витрат.
Читайте також: Правовий механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів державних службовців
Як на мій погляд, у даному випадку перш за все необхідно юридично визначити поняття щодо осіб, афільованих з російським режимом. Очевидно, що до їх кола мають входити юридичні особи, власником чи кінцевим бенефіціаром яких є російська федерації або ж регіональні суб’єкти рф чи муніципальні органи. Однак, хто ще? Запропонований парламентом підхід, відповідно до якого до кола таких осіб віднесено тих, хто за останній рік заплатив до бюджету росії суму податків, еквівалентну 40 мільйонам гривень (абзац перший підпункту «б» пункту 2 ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про санкції»), на моє переконання, видається явно помилковим ототожненням пособників режиму та звичайного бізнесу.
Натомість до переліку таких осіб, крім українських колаборантів і інших осіб, задіяних безпосередньо в політико-адміністративних діях проти України (ст. 5-1 Закону України «Про санкції), мають бути включені російські можновладці і їх близькі родичі (близькі в смислі антикорупційного законодавства) або особи, які прямо чи опосередковано контролюються такими можновладцями, незалежно від наявних у них громадянств. Причому до кола «можновладців» мають бути також додані всі особи, крім дисидентів режиму, які мають громадянство росії або білорусі, перебували в росії чи білорусі при владі на відповідальних чи особливо відповідальних посадах хоча б раз за останні 20 років (посади губернаторів, сенаторів, міністрів, прокурорів — не нижче обласного рівня тощо) чи мали за останні 10 років значні державні замовлення в росії та білорусі, приватизаційні договори, державні концесії чи інші контракти з державним елементом на суму більше 20 мільйонів доларів США.
Зокрема, на мій погляд, за цим критерієм до кола осіб, афілійованих із російським режимом, потраплять усі відомі російські олігархи та їх близькі родичі. Адже в росії практично неможливо робити серйозний бізнес і при цьому не бути пов’язаним з режимом. При цьому конфіскація активів в Україні має виключатися для десидентів режиму, наприклад, таких осіб як М. Ходорковський, І. Яшин тощо, тобто осіб, які за свої політичні погляди та переконання піддавалися політично вмотивованому кримінальному або адміністративному переслідуванню в росії, були політично вмотивовано ув’язнені і т.п.
Далі потрібно чітко визначити в законі процедуру конфіскації активів осіб, афілійованих із російським режимом. На моє переконання, порядок конфіскації активів таких осіб має бути несудовим, однак прозорим і чітким та із засадами змагальності. Я пропонував би створити спеціальну комісію з трьох—п’яти осіб, які мають бездоганну репутацією, й віднести до компетенції такої комісії вирішення питання про конфіскацію активів осіб, які підпадають під визначені законом ознаки осіб, афілійованих із російським режимом.
Рішення про віднесення осіб до кола афільованих із російським режимом і невідкладну конфіскацію їх майна або ж відмову в такій конфіскації, вказана спеціальна комісії має приймати на підставі подання будь-якого з правоохоронних органів (Офіс Генерального прокурора, Національна поліція України, Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України чи Бюро економічної безпеки) або ж Генерального адвоката зазначеної спеціальної комісії, особи зі спеціально визначеним законодавчо статусом.
Як післяслово
Зазначу, що пропонована автором процедура не є спором «про цивільні права та обов’язки», відтак вона може містити вужчі процесуальні гарантії для осіб, стосовно яких розглядається питання про конфіскацію майна відповідно до Європейської конвенції з прав людини, без зайвої процесуальної тяганини віришувати відповідні питання. Також автор пропонує рішення спеціальної комісії з конфіскації активів, у частині включення особи до кола осіб, афілійованих з російським режимом, допустити до судового оскарження у Великій Палаті Верховного Суду, рішення якої буде остаточним і не підлягатиме апеляційному перегляду.
Пропонована автором процедура видається більш ефективною, і при цьому правомірною з позиції міжнародного права, не містить такого валу корупційних ризиків і не політизує судову владу України. Адже судам не притаманні функції учасника війни, нехай навіть в обмеженому питанні конфіскації активів осіб, афілійованих із російським режимом.
Джерело: Юридичний вісник України
