Думка експерта
Чи все так просто?
Олексій Харитонов,
адвокат, керівник судової практики в юридичній фірмі ILF
Чи реально притягнути росію до відповідальності в ЄСПЛ та яка основна перепона на шляху стягнення збитків з держави-агресора? Справа в тому, що з аналізу тексту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) та усталеної практики ЄСПЛ випливає наступне: необхідна умова для притягнення будь-якої держави-учасниці Конвенції до відповідальності за порушення прав, свобод, що передбачені нею, здійснення юрисдикції на відповідній території (подібний висновок було зроблено у справі Суду «Ілашку та інші проти Молдови та росії»).
Читайте також: Компенсаційна комісія для стягнення грошей з рф
Завдання суду
Простими словами, Суд, розглядаючи справу, має відповісти на питання: «Чи поширювалися владні повноваження держави-відповідача на певну територію в той час, коли, за твердженням заявника (заявників), там відбувалися порушення прав та свобод?» Очевидно, що за умов сьогодення (наявність заморських територій, збройних конфліктів) юрисдикція не може обмежуватися лише національною територією, а отже, можливою є відповідальність однієї держави за порушення прав і свобод, що мали місце на території інших держав. Проте це можливо лише у виняткових випадках:
— військова окупація – зайняття збройними силами однієї частини держави або всієї території даної держави без отримання суверенних прав на неї. Наприклад, від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в окупації перебуває Херсонська область (включно із м. Херсон). Відповідно, чисельна присутність російських військ на цих територіях, здійснення фактичного контролю говорить про те, що юрисдикція рф поширюється на ці території, а отже, держава-терорист має відповідати за збитки, що були заподіяні на цих територіях;
— здійснення ефективного контролю над територією іншої держави – держава відповідатиме за діяння приватних осіб на території іншої держави (до прикладу, сепаратистських угруповань, колаборантів) у випадку, якщо вона керувала або надавала підтримку цим особам у конкретних операціях. У численних справах ЄСПЛ (зокрема, у вже згаданій справі «Ілашку та інші проти Молдови та росії», «Луізіду проти Туреччини») Суд, для встановлення факту наявності ефективного контролю, звертав увагу на: чисельність військової присутності держави на території іншої держави, військову, економічну та політичну підтримку місцевої підлеглої адміністрації, яка забезпечує такій державі вплив та контроль над регіоном.
— здійснення загального контролю над територією іншої держави — держава несе відповідальність за дії організованої групи на території іншої держави, якщо вона здійснювала загальний контроль над нею, який не обов’язково має включати надання певних інструкцій або вказівок, а може виражатися в загальній підтримці цих осіб, в тому числі фінансовій, військовій чи у іншій формі;
— дії державних агентів на території іншої держави (наприклад, консулів).
Як би дивно це не звучало, але заподіяння збитків (а отже, порушення права на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції), що мало місце під час активної фази бойових дій, не входить до переліку вищезазначених винятків. Тобто Суд виходить із того, що в умовах воєнного зіткнення держав за певну територію, бомбардувань, артилерійських обстрілів тощо встановити здійснення контролю (а отже поширення юрисдикції) тієї або іншої держави над відповідною територією неможливо. Так, у справі Грузія проти росії (II), яка стосувалася збройного конфлікту між Грузією, з одного боку, та рф і сепаратистськими угрупованнями Південної Осетії та Абхазії з іншого, ЄСПЛ було зроблено наступний висновок: «…У зв’язку з цим можна виходити з того, що в разі воєнних дій, у тому числі, наприклад, збройних нападів, бомбардувань або артилерійських обстрілів, які здійснюються під час міжнародного збройного конфлікту, взагалі не можна говорити про «ефективний контроль» над районом. Сама реальність збройного протистояння і бойових дій між збройними силами противника, які прагнуть встановити контроль над територією в умовах хаосу, означає відсутність контролю над територією. Це також стосується й цієї справи, враховуючи, що більша частина бойових дій відбувалася в районах, які раніше перебували під контролем Грузії. Зважаючи на всі ці фактори, Суд доходить висновку, що події, які мали місце в період активної фази бойових дій (8— 12 серпня 2008 р.), не підпадають під юрисдикцію рф в контексті статті 1 Конвенції».
Що означає дане рішення в практичній площині?
Заявникам слід готуватися до того, що Суд, скоріше за все, вирішуватиме питання щодо того, чи підпадають порушення права власності (заподіяні збитки) під юрисдикцію рф у період активної фази бойових дій. З огляду на практику, що склалася, ЄСПЛ визначатиме, чи було встановлено рф фактичний/ефективний/загальний контроль на відповідній території, коли відбувалися порушення прав власності. У випадку ствердної відповіді, росія нестиме відповідальність за заподіяні збитки і, навпаки, якщо буде встановлено, що мали місце бомбардування, артилерійські обстріли, однак контролю над територією не було (до прикладу, як це відбувається в тому ж Харкові), то держава-терорист, ймовірно, не відповідатиме за заподіяні збитки.
Читайте також: Європейський суд з прав людини поновив розгляд скарг, поданих проти України
То чи є сенс взагалі звертатися до ЄСПЛ та які перспективи виконання рішення Суду проти рф? Очевидно, що переважна більшість заявників, які зазнали збитків через пошкоджене/зруйноване житло, майно, бізнес, звертатимуться до міжнародних судових інстанцій (в тому числі ЄСПЛ) в надії отримати справедливу сатисфакцію за спричинену майнову та моральну шкоду. Водночас потрібно розуміти, що навіть за умови, якщо Суд встановить порушення Конвенції, саме держава-відповідач зобов’язана буде створити умови, за яких подібні порушення більше не повторяться, поновити права заявника й виплатити йому компенсацію (чого росія ніколи не зробить, принаймні за панування нинішнього режиму). Так, 13 червня державна дума росії ухвалила закон, який дозволяє не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, що вступлять у силу після 15 березня 2022 року. Більше того, за статистикою Комітету Міністрів Ради Європи, на даний момент Росія не виконала рішення у більш ніж двох тисячах справ, і це перше місце серед усіх держав-членів Ради Європи.
У той же час, коли особа звертається до Суду, перш за все для встановлення справедливості, з’ясування причетності росії до заподіяння багатомільярдних збитків, сенс щодо звернення до ЄСПЛ дійсно є. До того ж, слід враховувати, що ЄСПЛ не має встановлених строків розгляду справ. Зазвичай, вони розглядаються довго, особливо в контексті міжнародних збройних конфліктів. Таким чином, на рішення в індивідуальній справі щодо порушень, що мали місце під час російського вторгнення в 2022 році, ймовірно потрібно буде очікувати від 5 років і більше. Наприклад, у вже згаданій справі «Чирагов та інші проти Вірменії» рішення заявникам довелося очікувати 10 років, у справі Грузія проти росії (II), враховуючи величезну кількість доказів – 13 років. Проте така тривалість розгляду справи може виявитися на руку заявникам, оскільки, якщо протягом розгляду справи Судом настануть позитивні зміни в політичному режимі росії, то є шанс, що ухвалене на користь заявника рішення, все ж таки буде виконано (якщо рф вирішить повернутися до компанії цивілізованих країн).
Орієнтовний алгоритм дій заявників
У багатьох заявників, які втратили житло, бізнес тощо через російсько-українську війну та все ж таки прийняли рішення щодо стягнення збитків з рф в ЄСПЛ, виникає питання щодо переліку дій, які слід зробити задля отримання відшкодування. Приблизний алгоритм таких дій виглядатиме наступним чином:
Формування належної доказової бази. Значною перевагою Європейського суду з прав людини є досить гнучкий стандарт доказування. Це означає, що певний чіткий перелік доказів, які мають подавати заявники для доведення порушення прав, що підлягають захисту за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відсутній (тобто ви не програєте справу, якщо не подасте ту чи іншу довідку). Водночас, загальна порада для заявників: надавати якомога більще доказів, що підтверджують порушення ваших прав (фото, відео вашої власності до/після руйнування, документи, що підтверджують право власності на майно, показання свідків тощо). Наприклад, у згаданій справі ЄСПЛ «Чирагов та інші проти Вірменії» один із заявників (громадянин Єльхан Чирагов) для доведення того, що йому дійсно належав будинок, над яким він втратив будь-який контроль, і який знаходився на території, що тривалий час перебувала під окупацією Вірменії, надав: технічний паспорт, який підтверджував, що житловий будинок дійсно був зареєстрований на ім’я заявника, показання сусідів, які підтвердили, що чоловік володів цим житловим будинком, а також заяву від представників виконавчої влади, згідно якої Чирагов дійсно проживав у селі, яке згодом потрапило під окупацію Вірменії.
Особливу увагу заявникам слід приділити питанню якісного та детального обґрунтування розміру заподіяних збитків (за необхідності звернутися за допомогою до адвоката, який спеціалізується на справах ЄСПЛ), оскільки в протилежному випадку Суд визначить суму компенсації, виходячи із власного розуміння справедливості.
У вищезгаданій справі ЄСПЛ констатував проблему визначення точної суми заподіяних збитків, оскільки майже у всіх постраждалих були відсутні документи, які б підтверджували вартість майна або будь-який дохід, який можна було б отримати від нього. Зважаючи на це, Суд прийняв рішення, що держава-відповідач має сплати ти 5 тис. євро кожному із заявників як справедливу компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
2. Заповнення формуляру заяви до Європейського суду з прав людини, який можна віднайти на офіційному сайті Суду. На цьому етапі важливо, аби заявником було дотримано наступні вимоги:
— у заяві мають бути вказані обставини порушення тільки тих прав, які зазначені в Конвенції та протоколах до неї (тобто має бути дотримана «предметна юрисдикція» Суду, яка закріплена у ст. 32 Конвенції). У випадку, коли ми говоримо про відшкодування збитків, що заподіяні росією, заявники можуть скаржитися, як варіант, на пошкодження/ знищення житла, неможливість користуватися житлом, майном, вимушене припинення бізнесу тощо (це, в свою чергу, охоплюватиметься ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод);
— у заяві має бути обов’язково вказана держава-учасниця Конвенції, проти якої подається заява (адже має бути дотримана так звана юрисдикція суду за «колом суб’єктів», що визначена ст. 34 Конвенції). Очевидно, що в нашому випадку відповідачем у справі буде рф. Також важливо, аби заявником, при поданні заяви, була дотримана «юрисдикція Суду в часі», оскільки за загальним правилом заявник може скаржитися на порушення прав, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, у випадку, якщо вони мали місце в період з дати набуття чинності Конвенції для держави-відповідача до моменту, з якого Конвенція припинить дію для держави-порушниці (тобто, іншими словами, до моменту денонсації). У нашому випадку доцільно звернути увагу на те, що 16 березня цього року росія була виключена із складу Ради Європи. Для заявників, які зазнали збитків через російсько-українську війну, це означає, що на все, що рф вчинить до 16 вересня, можна буде поскаржитися в ЄСПЛ (це продиктовано правилом ст. 58 Конвенції, згідно якого держава-учасниця Конвенції, в тому числі і рф, звільняється від виконання своїх зобов’язань за Конвенцією через шість місяців після того, як держава перестає бути членом Ради Європи);
— заявникам, які збираються подавати заяву проти росії до ЄСПЛ, слід також пам’ятати про необхідність дотримання процесуальних аспектів прийнятності заяви, які містяться у ст. 35 Конвенції. Зокрема, за звичайних обставин, постраждала особа повинна вичерпати всі засоби національного захисту (іншими словами, необхідно пройти всі три судові інстанції в державі, яка є відповідачем у справі, й лише після програшу звертатися до ЄСПЛ). Звернутися до Суду необхідно впродовж чотирьох місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні. Правило про вичерпання засобів національного захисту має, передусім, на меті надати можливість національним органам держави-відповідача виправити допущені порушення. Однак у випадку з рф це правило не працює (оскільки очевидним є відсутність ефективних правових механізмів захисту порушених прав українців в росії), а тому потрібно звертатися впродовж 4-х місяців після настання події (наприклад, пошкодження житлового будинку).
3. Надіслання заповненого формуляру заяви разом із доданими доказами на офіційну поштову адресу, що вказана на офіційному сайті ЄСПЛ.
Загальні ж висновки такі:
— злочин агресії росії, заподіяні збитки державою-агресором не повинні залишатися безкарними, однак заявникам, очевидно, не варто покладати занадто великі очікування й сподівання на відшкодування всіх заподіяних збитків в ЄСПЛ. Це пояснюється, передусім, усталеною практикою Суду, згідно якої держава не несе відповідальності за порушення прав, що мали місце під час активної фази бойових дій на території іншої держави, якщо не було встановлено контролю (фактичного, ефективного, загального) над територією.
У випадку, якщо з огляду на фактичні обставини справи та надані докази, Суд ухвалить рішення на користь заявника, воно, ймовірно, не буде виконано допоки існує в росії режим, який заперечує юрисдикцію будь-яких міжнародних судових інстанцій та правила цивілізованого світу. Однак, зважаючи на тривалість розгляду справ та невисоку ймовірність зміни політичного керівництва рф, є шанс виконання такого рішення в майбутньому, а отже, звернення до ЄСПЛ наразі є роботою на перспективу.
Джерело: Юридичний вісник України
