Юридична практика
У Феміди очі таки зав’язані, або Біг по колу з перешкодами
Історія довкола отримання кредиту закритим акціонерним товариством «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь» і врешті — її банкрутства, триває понад сімнадцять років. Не знаю, чи існує іще одна така справа, яка б кілька разів розглядалася у Верховному Суді нашої держави. Інколи видається, що вона могла б претендувати на рядок у книзі рекордів Гіннеса. Й не тільки за кількістю судових розглядів, а й — публікацій у засобах масової інформації.
Понад те, «справа про банкрутство «Радосині» поза всіляким сумнівом повинна увійти до підручників з юриспруденції та історії розвитку судової гілки влади.
Читайте також: Приватизація «напівдержавних» підприємств
Не будемо вчергове переказувати всі перипетії цього затяжного процесу, зупинимося на подіях довкола позову товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Єврокредит», яке у вересні 2020 року звернулося з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» та Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» про визнання недійсним заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 08.6-02/67-24551 від 12 листопада 2012 року.
Необхідний авторський відступ
По-перше, читачам потрібно пояснити, що відбулося злиття Альфа-Банку і Укрсоцбанку, й останній 3 грудня 2019 року припинив своє існування. Однак 5 червня того ж таки року (!) Укрсоцбанк уклав договір факторингу з ТОВ «ФК «Єврокредит». Одна з умов цього договору — відступлення права вимоги до ЗАТ ВТФ «Радосинь» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 23 квітня 2004 року. (Зауважу: у 2005 році Укрсоцбанк уступив ці вимоги ТОВ «КАІС», що, до речі, й дало підстави обом юридичним особам зарахувати зустрічні однорідні фінансові вимоги).
Окрім того, суди встановили, що права вимоги за кредитними договорами від 23.04. і 30.04.2004 року та договорами іпотеки, укладеними у той же період, не могло повернутися до АТ «Укрсоцбанк», оскільки ці права були відступлені УАСП ТОВ «КАІС», а після визнання договорів недійсними Укрсоцбанк отримав їх компенсацію шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Таким чином, Укрсоцбанк повністю задовольнив свої вимоги до ЗАТ ВТФ «Радосинь», що ґрунтувалися на вище згадуваних кредитних договорах.
А спокій лише сниться…
Як уже ми писали, пізніше на юридичному полі з’явився ще один гравець — ФК «Єврокредит». На жаль, у Феміди очі виявилися таки зав’язаними — ухвалою господарського суду міста Києва від 14 вересня 2020 р. позовну заяву було прийнято до розгляду і 9 лютого 2021 року заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог визнано недійсним одностороннім правочином.
Читайте також: Дивіденди «Укрнафти»: уряд програв менеджерам Коломойського справу на мільярд гривень
На жаль, подібну позицію зайняв і Північний апеляційний господарський суд, який залишив у силі рішення господарського суду міста Києва, послуговуючись тими ж аргументами, і не задовольнив касаційні скарги ЗАТ ВТФ «Радосинь», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та УАСП ТОВ «КАІС».
Натомість Верховний суд 9 вересня частково задовольнив касаційні скарги на рішення господарського суду міста Києва і постанову Північного апеляційного господарського суду цих юридичних осіб, а справу передав у господарський суд міста Києва на новий розгляд.
Це — стисла хроніка нового кола суддівських бар’єрів, створених тими, хто прагне будь-що заволодіти власністю «Радосині», чиї інтереси і представляє ФК «Єврокредит».
Про цих рейдерів, захованих під гучною назвою, витоки яких ведуть у російську федерацію — країну-агресора, яка розв’язала широкомасштабну війну проти України, писали чимало в різних засобах масової інформації. Але реакції відповідних органів не було, і досі, на жаль, немає…
Виникає запитання: чи не лише цією агресією і можна пояснити зухвалу поведінку представників «Єврокредиту» в боротьбі за власність «Радосині»?
Але в цьому нічого дивного вдумливий аналітик не побачить. Натомість, здивування викликає поведінка представників Укрсоцбанку та Альфа-Банку.
Рука руку миє…
Вище автор уже звертав увагу, що Укрсоцбанк та ФК «Єврокредит» уклали договори факторингу та договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки та договорами застави. І сталася ця висока подія аж 5 червня 2019 року. Але цікаве інше. Менше ніж через півроку Укрсоцбанк припинив своє існування: до Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань був внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи — Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у зв’язку з його реорганізації — приєднанням до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Тобто, коли укладався правочин між Укрсоцбанком та ФК «Єврокредит», працівники «Альфа-Банку», схоже, були не тільки поінформовані про підготовку цього документа, але й, не можна виключати, брали участь у його підготовці.
Власне, саме цим можна пояснити те, що після приєднання дочірнього банку, договір факторингу та інші правочини, здійснені 5 червня 2019 року між Укрсоцбанком і Єврокредитом не були переглянуті правонаступником «Альфа-Банком». Хоча підстави для такого кроку існували — 12 червня 2019 року ухвалою Господарського суду, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 7 листопада 2019 року, були відхилені клопотання АТ «Укрсоцбанк» та ФК «Єврокредит» про залучення до справи правонаступника. Оскільки до записів про іпотеку були внесені зміни в частині іпотекодержателя з АТ «Укрсоцбанк» на ФК «Єврокредит».
Наголосимо: в Укрсоцбанку на той час були добре поінформовані про те, що правонаступництво іпотекодержателя на той момент належало УАСП ТОВ «КАІС», що врешті підтвердили столичні суди, а ЗАТ ВТФ «Радосинь» виконав свої фінансові зобов’язання перед банківською установою.
Замість післямови
Бездіяльність, як і безкарність провокує зловмисника до нових рейдерських кроків. Відтак, у вересні 2020 р. Єврокредит звернувся до Господарського суду Києва з позовом до «Альфа-Банку» і ТОВ «КАІС» про визнання недійсним заяви Укрсоцбанку про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12 листопада 2012 року…
Як сказав колись Президент України Леонід Кравчук, «маємо те, що маємо». Але навіть цей крок Єврокредиту не спонукав альфівців до дії, себто до ревізії згадуваного вище договору про факторинг… Ймовірно тому, що в обох за спиною російські засновники. Зокрема, ФК «Єврокредит» є пов’язаною особою групою компаній КВЕСТА КОНСАЛТИНГ з офісом у Києві, засновник якої Анвар Фарукшин, громадянин російської федерації.
Варто звернути увагу на те, що А. Фарукшин був позбавлений посвідки на тимчасове проживання на території України. Підставою для такого кроку стала його протиправна діяльність, зокрема рейдерські захоплення чужої власності. Це, до речі, підтвердила й колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, яка визнала правомірним рішення міграційної служби про позбавлення Анвара Фарукшина посвідки на тимчасове проживання на території нашої держави.
Врешті хочеться звернути увагу й на те, що «Альфа-Банк» потрапив під санкції Української держави відповідно до указу Президента Володимира Зеленського. Було б справедливо, якби під санкції потрапила й група компаній КВЕСТА КОНСАЛТИНГ (яка в Україні має назву Квеста Ріелті), включно з ФК «Єврокредит». Адже вона не тільки сплачує податки державі-агресору, чим фінансує війну з Україною, але й, схоже, виконує специфічні прохання специфічних структур російської федерації…
Федір Іллюк,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
