Думка експерта
Податковий безлад, або Податкова карма зупинення реєстрації податкових накладних
Денис Осмоловський,
адвокат
(Розлогий текст про причинно-наслідковий зв’язок)
На тлі численних скарг бізнесу про зупинення реєстрації податкових накладних, прогнозованою реакцією представників влади (профільного комітету ВРУ, Мінфіну та ДПС) є типове зміщення акцентів джерела проблеми, а простіше кажучи, «переведення стрілок» відповідальності.
Читайте також: Виплата й оподаткування дивідендів в Україні
Першопричина проблеми
Причина проблеми не в критеріях ризиковості, не в технічній складовій СМКОР, не у виконавцях ДПС. Протиправність їхніх дій — це якраз наслідки, причина ж у тому, що СМКОР у юридичній площині мертвий ще з 2017 року, і вся діяльність Державної податкової служби з так званого моніторингу відповідності ПН/ РК критеріям оцінки ступеня ризиків з подальшою зупинкою їх реєстрації поза законом. Інші правові дефекти в підзаконних актах є плодами цього «отруйного дерева».
Почнемо з першопричини: згідно п. 41.5, ст. 41 ПКУ повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим кодексом, Митним кодексом України та законами України. Коли в 2017 році запроваджувався СМКОР пунктом 74.2, то ст. 74 кодексу було передбачено, що в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їхньої реєстрації. Тобто, способом реалізації контрольної функції контролюючого органу є саме моніторинг ПН/РК, а зупинення реєстрації — є відповідним засобом реагування, коли такі ПН/РК підпадають під критерії ризиковості. Як уже неодноразово зазначалося, перша модель СМКОР у 2017 році прогнозовано не спрацювала, точніше спрацювала навпаки — майже як зараз, колосальні бездумні блокування спричинили зупинку роботи бізнесу та, відповідно, ґвалт у бізнес-середовищі і, як наслідок, у грудні того ж року, разом з іншими нормами з ПКУ, поспіхом прибрали майже весь механізм СМКОР і передали уряду право визначити підстави та порядок зупинення ПН/ РК. Але разом із «видаленням» із Кодексу механізму, прибрали головне — сам моніторинг ПН/ РК (п. 74.2, ст. 74) як спосіб реалізації контрольної функції.
Моніторинг ПН/РК відноситься до форми здійснення податкового контролю шляхом обробки та використання податкової інформації, натомість, чинна редакція ПКУ не наділяє ДПС такими повноваженнями взагалі (для прикладу, повноваження на моніторинг контрольованих операцій визначено в ПКУ). Крім того, право ДПС на прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в кодексі також відсутнє, знову таки внаслідок того, що під тиском проблем першої моделі СМКОР у 2017 році з кодексу видаляли відповідні розділи поспіхом.
Це була перша кісточка доміно. Інші стали сипатися, коли Мінфін почав розробляти проект постанови КМУ (надалі славнозвісний Порядок 117) і зажадав собі максимальні функції з постійної зміни Критеріїв оцінки ризиків руками ДФС (на той час), ігноруючи зауваження інших держорганів. Усім уже відома історія з визнання протиправною в частині постанови № 117, і не тільки, щодо протиправних листів ДФС, якими визначалися критерії ризиковості, а й незаконного права податківців на відмову в реєстрації ПН/РК. Верховний Суд у своїй постанові від 10.03.20 року (справа 826/12108/18) чітко зазначив, що п. 20.2 ПКУ надає право Мінфіну лише розробити порядок роботи комісії (як способу реалізації владної функції), право встановлювати підстави для відмови в реєстрації ПН/РК в кодексі відсутні.
Наслідки падіння цих доміно також усім відомі: тотальні програші ДПС справ у судах за цією категорією, мільйони державних коштів витрачених на безглузде оскарження, зіпсовані ділові відносини та бізнес-процеси (чого варті запобіжники в договорах про штрафи та несплату ПДВ у разі зупинення реєстрації) і, звісно, поширення «тіньового» ПДВ, закріпленого рішенням суду програного ДПС із формальних підстав.
Подальший провал
Наступні доміно — це наслідки подальшої протиправної бездіяльності профільного комітету ВРУ, Мінфіну та ДПС. Свідомо розуміючи, що причина проблеми в неузгодженості норм ПКУ, їх усіх задовольняла ситуація, що Порядок 1165 приймали не вони, а СМКОР чудово (в ручному режимі) впливає на виконання плану і не тільки бюджетного. Прийнятий, начебто на виконання пункту 20.2 ПКУ, наказ Мінфіну № 520 від 12.12.2019 р. протиправно визначає підстави для відмови в реєстрації ПН/ РК. Про це також дуже добре відомо, ще з 2019 року голові фінансового комітету ВРУ та членам цього комітету (інформування та результати документування бездіяльності за посиланням).
Читайте також: Захист чи здирництво? Як нові податки позначаться на вартості житла на первинному ринку
Небажання владних органів зайнятися корінням даної правової проблеми породило «плоди отруйного дерева» у вигляді альтернативного СМКОР — один механізм прописаний у Порядку 1165, інший існує в реальності. Як приклад — це застосування ГУ ДПС славнозвісного п. 8 критерію ризиковості платника податків. В Порядку визначено, що аналізується на наявність ризику саме ПН, подана на реєстрацію, натомість комісії ГУ ДПС, відпрацьовуючи платників самостійно чи виконуючи директиви центрального апарату, як підставу використовують усе, що завгодно: «ризикові» контрагенти, наявність основних засобів, персоналу тощо. І це зрозуміло, бо ПН подається на реєстрацію в ЄРПН на рівні ДПС України і має бути перевірена СМКОР протягом операційного дня. Внесення до переліку ризикових — це повноваження комісій на місцях, відповідно перевірити зміст ПН на предмет ризиковості здійснення господарської операції комісії ГУ ДПС не можуть у принципі. Відповідно, норма, виписана в п. 8 була заздалегідь «мертвою», тому ГУ ДПС, грубо порушуючи вимоги Порядку, всі ці роки займаються самоправством, про що й зазначається в рішеннях суду (приклад: позиція Верховного Суду у справі № 640/6130/20). Якби Мінфін відстоював державницьку позицію, достатньо було проаналізувати хоч одне судове рішення, щоб зрозуміти проблему, але…
Із чого все почалося?
Свавільне падіння доміно СМКОР почалося з того, як ДПС зіткнулося з валом судових рішень, які треба було виконувати. Але, як завжди, — це пересічний громадянин отримує арешт активів, коли державний виконавець ще не закінчив друкувати відкриття провадження, а маючи владне прикриття, можна сміливо писати відповіді платникам податків, що рішення суду виконує п’ять департаментів і строки такого виконання невідомі (чит. відсутні). Лише в довоєнний час ДПС накопичила понад 4 тис. рішень, які не було виконано.
Не думайте, що в цей час Мінфін сидів осторонь, йому відводилася найкреативніша роль — бути буфером між активним експертним середовищем та бездіяльною владою. Чудово жонглюючи експертними групами, дійсно можна на тривалий час «забалакати» проблему й змістити акценти відповідальності, що відбувається й зараз. Але це вже неможливо, коли «доміно» наслідків сиплеться на шаленій швидкості та ще й під гуркіт «шахедів».
Дії, що стали каталізатором блокування в жовтні, зайвий раз доводять некомпетентність Мінфіну в цьому питанні: змінити критерій ризиковості операцій не прорахувавши наслідки додумались, а ось привести у відповідність суб’єктність органів ДПС — ні. Досі в Порядку 1165 визначено неіснуючий «Офіс великих платників податків ДПС», отже, всі рішення міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з ВПП про відмову в реєстрації ПН та про ризиковість платника можна скасовувати в суді з формальних причин, як прийняті органом без повноважень.
Врешті сталося те, що мало статись, СМКОР проявив свої дійсні проблеми внаслідок чергової спроби його «модернізації» й утримати падіння доміно проблем уже не вдасться. Настав час суспільству вимагати реакції на протиправну бездіяльність певних владних осіб у забезпеченні правового порядку в цій сфері, адже:
— СМКОР запроваджували одночасно з умовою «безумовності» податкового кредиту з ПДВ, яка взагалі не існує, ДПС досі безвідповідально пише акти по «безтоварності» по зареєстрованих ПН;
— ДПС не має законодавчого права здійснювати моніторинг ПН/РК, не повинна приймати рішення про відмову в їх реєстрації, відповідно, Порядок 1165 та Порядок 520 не відповідають акту вищої юридичної сили, тож є протиправними;
— автоматизація податкового контролю з функцією зупинення реєстрації ПН/РК неможлива, адже під різні господарські операції неможливо встановити вичерпний перелік документів, які має надати платник, а від цього повністю залежить обґрунтованість подальшого владного рішення, яке досліджують адміністративні суди;
— визнання платників податків ризиковими — це архаїзми податкового тиску Азарова та Клименка, за часів яких «неугодним» платникам анулювали свідоцтва, не приймали звітність, складали «нульові» акти зі сторнуванням кредиту і зобов’язання, з єдиною — корупційною — метою;
— ДПС, як орган, відповідальний за надходження коштів до бюджету, завжди буде безвідповідально зловживати наданою дискрецією, адже має пряму зацікавленість, тим більше, коли безвідповідальності сприяє рішення комісії, а не окремої особи;
— ДПС — це сервісна служба, принаймні так ми її задекларували в меморандумі з МВФ, вона не може здійснювати якісні перевірки, адже не відповідає за кінцевий результат — обвинувальний вирок у суді. Хоче ДПС заробляти, нехай займуться офіційним маркетинговим аналізом на підставі податкової інформації, а не продажами «з під поли» даних з ЄРПН;
— боротьба з ухиленням від оподаткування та БЕБ не запрацюють якісно, поки Бюро економічної безпеки писатиме аналітичні довідки під 212 статтю ККУ, не маючи можливості впливати на тексти актів перевірок;
— зупинення «тіньового» ПДВ має бути високоточним та непередбачуваним, як спецоперація ССО, а не бомбардуванням бізнесових секторів. Відповідно, будь-яке зупинення права на реєстрацію ПН має відбуватися під судовим контролем, бажано через кримінально-процесуальні дії.
Остання доміно зависла вже над профільним комітетом ВРУ, саме від дій депутатів залежить, чи вона розчавить їх своїм падінням, чи вони зупинять цей процес тотального свавілля. Будь-які коригування Мінфіном підзаконня не врятують ситуацію, а лише породять нові «плоди отруйного дерева».
Хоча тим, хто втратив бізнес у результаті протиправного «таврування» ризиковістю, втратив нормальне психічне світосприйняття від очікування квитанції чи сканування документів (чит. бухгалтери), хочеться, щоб «податкова карма» якось проявилася на тих, хто всі ці роки владно бездіяв і допустив цей податковий безлад. У цьому випадку потерпілим від свавілля стануть втішенням слова філософа Д. Дідро «Розплата у цьому світі настає завжди. Є два генеральні прокурори: один — той, хто стоїть біля ваших дверей і карає за провини проти суспільства, інший — сама природа. Їй відомі усі вади, що вислизають від законів».
Джерело: Юридичний вісник України
