Судова практика
Оформлення на роботу особи без дотримання вимог трудового законодавства є підставою для дисциплінарної відповідальності, а не кримінальної
14 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 576/1469/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який стверджував про безпідставність виправдувального вироку.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився й апеляційний, визнав невинуватою особу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 172 КК, – розтраті бюджетних коштів спрямувавши їх на безпідставну виплату заробітної плати, та виправдав у зв’язку з недоведеністю в її діях складу цих кримінальних правопорушень.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції, який допустив істотні порушення вимог КПК, зокрема: відмовив прокурору у відкладенні судового засідання; не надав йому достатнього часу для формулювання та погодження зміненого обвинувачення; судові дебати фактично провів без участі прокурора до розгляду заяви сторони обвинувачення про відвід головуючого судді іншим суддею цього ж суду.
Верховний Суд вказав, що, виправдовуючи особу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, проаналізував показання фігурантки, яка вину у пред’явлених обвинуваченнях не визнала та пояснила, що оскільки з посади головного бухгалтера сільської ради звільнилася особа, а тому була крайня необхідність знайти нового бухгалтера, про що розповіла іншій особі, яка раніше працювала у згаданій раді бухгалтером та запропонувала влаштувати на цю посаду свого племінника, якого пообіцяла навчити бухгалтерському обліку, на що фігурантка погодилась, та у подальшому із племінником було укладено угоду про працевлаштування останнього. Знала про те, що племінник не мав відповідної освіти та досвіду роботи, проте її дії вчинено берез безвихідь, оскільки було крайнє необхідно заповнити посаду бухгалтера, адже в іншому випадку це б перешкодило роботі сільської ради. Через територіальну віддаленість у них із племінником була домовленість про виконання останнім основної роботи вдома.
Щодо тверджень прокурора про те, що племінник не виконував свою роботу безпосередньо на робочому місці в сільській раді, то як встановили суди попередніх інстанцій, це не дає підстави для висновку, що він не виконував чи неналежним чином виконував свою роботу.
Читайте також: Привласнення коштів начальником поштового відділення як листоношею не виключає кваліфікації діяння як зловживання службовим становищем
Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, відсутність племінника на робочому місці була обумовлена домовленістю між ним та обвинуваченою про такий режим роботи, що може за певних обставин лише свідчити про порушення правил трудового розпорядку та не охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 191 КК.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що стороною обвинувачення, на яку покладено тягар доказування, на обґрунтування своєї версії подій не перевірено виконання робіт племінником, не було також проведено відповідних досліджень, зокрема із залученням експертів з метою визначення обсягу проведених робіт або їх непроведення, у той час як при розтраті майна для власника виникають наслідки тільки у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків. Тобто, логічним наслідком розтрати є недостача майна, чого у цьому кримінальному провадженні встановлено не було. Інкриміновані фігурантці суми коштів як розтрачені є заробітною платою за виконану роботу головного бухгалтера, яку отримав той працівник, який цю роботу і виконував, тобто племінник.
Саме по собі оформлення на роботу племінника без дотримання певних вимог трудового законодавства, є за визначених законом умов підставою для дисциплінарної відповідальності та само по собі не утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК.
Верховний Суд погодився й з висновками судів попередніх інстанцій, що в діях фігурантки також відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК – оскільки не було встановлено фіктивного працевлаштування племінника фігуранткою, то є недоведеним і обвинувачення у частині службового підроблення розпорядження про призначення на роботу, посадової інструкції бухгалтера та трудового договору із племінником.
Щодо доводів касаційної скарги прокурора в частині підроблення табелів обліку робочого часу, то трудовим законодавством не заборонено укладати як при прийомі на роботу, так і згодом трудові договори про роботу вдома (не за місцем знаходження роботодавця) з дотриманням норм чинного законодавства.
Підготував Леонід Лазебний
